Справа №2-А-318/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2007 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Рижиков В.Г.
при секретарі Петканич Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до військової частини А-4324 про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення ,-
встановив:
Позивач 12 квітня 2007 року звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А-2847 про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення, в якій просить суд стягнути з військової частини А2847 в його користь заборгованість в сумі 9 901 (дев'ять тисяч дев'ятсот одну) гривень 43 коп. грошової компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка.
ПозивачОСОБА_1. позов мотивує тим, що він перебував на військовій службі у Збройних Силах України у в/ч А3432 де і знаходився на продовольчому забезпеченні. 31 грудня 2006 року військова частина А3432 була ліквідована, правонаступником якої є військова частина А2847 м.Стрий Львівської області. Згідно ч. 2 ст. 17 Конституції України "... Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей". До того ж ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" свідчить "... військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію". А згідно ч. 4 ст. 9 порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів. На вимогу вищезгаданих законів, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством, Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 316 від 13.03.1996 року "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань.". Відповідно до вищезгаданої Постанови до 10.03.2000 року він забезпечувався продовольчим -пайком по нормі № 7 (згідно посади), а з 11.03.2000 року Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року, була припинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, по їх бажанню, грошової компенсації. Але цей пункт не відміняє ч. 1 ст. 9 даного Закону, який гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей в правах і свободах, встановлених законодавством. Отже, у зв'язку з тим, що дія норми № 7 постанови Кабінету Міністрів України припинена, її повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки якнайменшу вартість цих всіх норм продовольчого забезпечення має норма № 1 , то його повинні були забезпечувати саме за даною нормою. Згідно ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції від 05 жовтня 2000 року вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансової, речової, продовольчої і інших видів забезпечення. Що в черговий раз підтверджує його гарантоване державою право на забезпечення його продовольством. Також слід вказати на те, що частина 3 статті 22 Конституції України вимагає: «.. .при ухваленні нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод". Враховуючи вищесказане, він вважає, що порушено його законне гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави, унаслідок чого у військовій частині утворилася заборгованість перед нею в сумі - 9 901 грн. 43 коп. ПозивачОСОБА_1. в судове засідання не з'явився, і подав суду заяву, в якій просить дану справу розглянути у її відсутності, вимоги викладені в позовній заяві підтримує в повному обсязі. .Представник відповідача військової частини А-2847 в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, будучи належним чином повідомлений про час місце розгляду справи.
2
Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення за таких підстав.
Правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно чинного законодавства, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів Законодавства України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання. У випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи певного права.
Згідно вимог ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також продовольчий пайок або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість нього.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у випадках, коли з набуттям чинності певним його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовує закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Судом встановлено, що позивачОСОБА_1. перебував на військовій службі у Збройних Силах України у в/ч А3432 де і знаходився на продовольчому забезпеченні. 31 грудня 2006 року військова частина А3432 була ліквідована, правонаступником якої є військова частина А2847 м.Стрий Львівської області.
Згідно довідки військової частини А3432 за №1206 від 26.12.2006 року (а.с. 5) заборгованості в/ч перед позивачем по продовольчому забезпеченню до серпня 2002 року не має, а після серпня 2002 року військова частина заборгувала позивачем компенсацію за продовольче забезпечення в розмірі 9 901, 43 грн., що також підтверджується вищевказаною довідкою.
Невиплата вказаної суми за весь період з серпня 2002 р. є грубим порушенням чинного законодавства і його прав як військовослужбовця.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.ст. 159, 160-164, 167 КАС України,
СУД,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з військової частини А2847 в користь ОСОБА_1заборгованість в сумі 9 901 (дев'ять тисяч дев'ятсот одну) гривень 43 коп. грошової компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка.
На постанову суду протягом 10-ти днів може бути подана заява про її апеляційне оскарження та на протязі 20-ти днів з дня подачі заяви може бути подана апеляційна скарга.