Справа № 2-565/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"02" лютого 2011 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого –судді Ревуцького С.І.

при секретарі –Коваленко Т.В.

з участю -          представника позивача ОСОБА_1

                    представника відповідача Громут В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа –ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовом до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа –ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним, в якому зазначила, що 21.06.2007 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір №014/17-22/533, згідно якого відповідач зобов’язався надати позивачу кредитні кошти в сумі 12000 доларів США, а позивач зобов’язався повернути кредит у встановлений строк 20.06.2009р., а також відсотки за користування кредитом.

Також 21.06.2007р. між відповідачем та третьою особою –ОСОБА_5 був укладений договір поруки №014/17-22/533/1, згідно якого ОСОБА_5 взяв на себе солідарну відповідальність за виконання кредитного договору з позивачем.

Позивач вважає, що вказані догори слід визнати недійсними тому, що невідомо, чи є у відповідача ліцензія НБУ на здійснення валютних операцій. Крім того вважає, що єдиним законним засобом платежу, що застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня, тому кредитний договір повинен був передбачати можливість його виконання в гривневому еквіваленті. Крім того, на день укладення кредитного договору курс валюти становив 5,05 грн. за 1 долар США, а на час подачі позову 7,98 грн. за 1 долар США, тобто існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов’язань за договором, з підвищенням курсу іноземної валюти сума боргу значно зросла, що робить подальше виконання кредитного договору порушенням одного з основних принципів цивільно-правових відносин –принципу справедливості. Вважає, що весь ризик знецінення національної валюти був покладений на позивача, тому позивачем при укладанні вказаного договору була допущена помилка щодо обставин, що мають істотне значення. Також вважає, що представник відповідача при укладанні договору ввів позивача в оману щодо обставин, що мають істотне значення для виконання договірних зобов’язань. Просив визнати вказані договори недійсними.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, а також додав, що вважає додаток до банківської ліцензії на проведення валютних операцій таким, що не надає право відповідачу здійснювати кредитування у валюті тому, що конкретно ця операція в додатку не вказана. Крім того вважає, що для отримання кредиту у валюті у позивача також повинна бути ліцензія на проведення операцій у валюті, а її насправді на момент отримання кредиту не було. Також вважає, що всесвітня фінансова криза, що призвела до різкого скачка курсу долара США відносно гривні, є фарс-мажорною обставиною. Крім того, при укладанні кредитного договору відповідачем не була надана повна інформація позивачу про можливі ризики. Просив позов задовольнити

Представник відповідача Громут В.І. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що  діюче законодавство не передбачає прямих обмежень щодо видачі кредитів в іноземній валюті, а також не містить заборони на вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»має видані НБУ банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції та дозволи на здійснення валютних та інших операцій. Позивач сам був ініціатором укладення оспорюваного договору, всі умови договору були їй відомі, в тому числі і те, що розрахунки за договором повинні здійснюватися в іноземній валюті, проти цього позивач не заперечував. Крім того, позивачу було відомо, що курс гривні до іноземної валюти не є незмінним і встановлюється НБУ щоденно, тому ризик значного коливання цього курсу брали на себе обидві сторони за договором. Вважає, що підстав для визнання кредитного договору та договору поруки недійсним немає, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову на підставі наступного.

Згідно кредитного договору №014/17-22/533 від 21.06.2007р., ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі начальника Центрального Бердянського відділення Хальбузара Г.І. зобов’язалося надати позивачу кредитні кошти в сумі 12000 доларів США, а ОСОБА_3 зобов’язалася повернути кредит у встановлений строк –до 20.06.2009р., а також відсотки за користування кредитом в розмірі 23% річних.

Згідно договору поруки №014/17-22/533/1 від 21.06.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі начальника Центрального Бердянського відділення Хальбузара Г.І. та ОСОБА_5, ОСОБА_5 взяв на себе солідарну відповідальність за виконання кредитного договору з позивачем.

Згідно Банківської ліцензії №10 від 27.03.1992р., Дозволу №10-4 від 11.10.2006р. та додатку до нього, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст.1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається в письмовій формі.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін може бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов’язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. При складанні вказаного кредитного договору сторони визначили зобов'язання в іноземній валюті, необхідність його визначення також в грошовій одиниці України законодавство не вимагає.

З вищенаведеного випливає, що позивач та відповідач, підписавши кредитний договір, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору, в тому числі і стосовно грошової одиниці виконання зобов’язання.

Доводи позивача, що зміна курсу валют є істотною зміною обставин, також не відповідають вимогам чинного законодавства.

При укладанні кредитного договору позивач не був обмежений у можливості отримання кредиту як в іноземній, так і в національній валютах, валюту кредитування у доларах США позивач обрав на власний розсуд.

Крім того, відповідно до ст.36 Закону України «Про Національний Банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003р. №496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, встановлюється щоденно.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи оспорюваний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане.

Все вищезазначене стосується і оспорюваного договору поруки.

Крім того, згідно рішення Бердянського міськрайонного суду від 27.10.2009р., з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стягнуто грошові кошти за оспорюваними кредитним договором та договором поруки, при цьому в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на той час позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»визнали повністю.

При таких обставинах суд не вважає, що при укладенні оспорюваних договорів мало місце помилка позивача, обман зі сторони відповідача, порушення закону або інші підстави визнання вказаних договорів недійсними, тому суд приходить до висновку про необхідність в задоволені позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.524, 526, 533, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України,  

ВИРІШИВ:          

          В задоволенні позову ОСОБА_3 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа –ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:С. І. Ревуцький