У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів	Кияшка А.Я., Жука В.Г.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 1 лютого 2006 року.

 

         Вироком місцевого суду

 

                                      ОСОБА_1,

                                      уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,

жителя м. Ізяслав, судимості не має,

 

засуджено за ч.2 ст.172 КК України до штрафу в сумі 1 500 грн.

 

Постановлено стягнути з ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2” на користь потерпілих:

-    ОСОБА_2 - 4 807 грн. 84 коп.;

-    ОСОБА_3  3 122 грн. 06 коп.;

-    ОСОБА_4  - 969 грн. 92 коп.;

-    ОСОБА_5 - 686 грн. 92 коп.;

-    ОСОБА_6 - 45 грн. 30 коп.

 

За ч.1 ст.175 КК України ОСОБА_1 виправдано.

 

         Як визнав суд,  ОСОБА_1, будучи директором ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2”, що у          м. Ізяславі Хмельницької області, 4 жовтня 2003 року, видав наказ по вказаному товариству НОМЕР_1, відповідно до якого зробив перерахунок заробітної плати у бік зменшення і скасування заборгованості по ній раніше звільненим працівникам ОСОБА_2, яка має дитину віком до 14 років, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, мотивуючи свої дії тяжким фінансовим становищем підприємства та достроковим звільненням адміністрації, чим допустив грубе порушення законодавства про працю.

 

         Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 1 лютого 2006 року апеляції засудженого та прокурора залишені без задоволення, а вирок Ізяславського районного суду від 10 червня 2004 року - без зміни.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю у його діях складу злочину. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у справі допущено неповноту, необ'єктивність та однобічність дослідження доказів, істотно порушено кримінально-процесуальний закон та порушено його право на захист.

 

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги засудженого, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

 

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності                 ОСОБА_1 грубому порушенні законодавства про працю, за що його засуджено, стверджується сукупністю зібраних у справі доказів, і є правильним.

 

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які повідомили, що на час їх звільнення директор ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2” не розрахувався з ними і не виплатив їм заробітну плату.

 

Із наказу НОМЕР_1 та інших документів у справі видно, що ОСОБА_1, без відповідного попередження,  зробив перерахунок вже нарахованої заробітної плати вказаним потерпілим у бік зменшення.

 

Крім того, свідок ОСОБА_7, підтвердив факт самовільного перерахунку засудженим заробітної плати звільненим працівникам саме у бік зменшення, скасувавши заборгованість по заробітній платі, чим грубо порушив законодавство про працю. Виданий ОСОБА_1 наказ НОМЕР_1 від 4 жовтня 2003 року протирічить ст.9 КЗпП України, і є недійсним.

 

Посилання засудженого на те, що заборгованості по заробітній платі потерпілим не існує, є надуманим і повністю спростовується зібраними у справі доказами.

 

З огляду на наведене вважати, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, а так само, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, немає підстав.

 

Суд дослідив усі обставини, що могли мати значення для прийняття  рішення  і   його   висновок щодо  кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 саме за ч.2 ст.172 КК України, є правильним.

  

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд, керуючись ст.65 КК України, у повній мірі урахував характер і тяжкість вчиненого злочину, дані що характеризують особу винного, обставини, що пом'якшують його відповідальність і дійшов правильного висновку про призначення йому покарання у виді штрафу.

 

Суд апеляційної інстанції перевіряв доводи засудженого, аналогічні доводам наведеним ним у касаційній скарзі, і визнав їх безпідставними. Колегія суддів Верховного Суду України знаходить це рішення правильним.

 

Що стосується посилання ОСОБА_1 на порушення його права на захист, то воно було предметом перевірки суду касаційної інстанції і не знайшло свого підтвердження.

 

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.384 КПК України.

 

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

 

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 відмовити.

 

 

        Судді:

 

Кравченко К.Т.                    Кияшко А.Я.                        Жук В.Г.