У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні 14 вересня 2006 року в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 31 січня 2006 року щодо ОСОБА_1

у с т а н о в и л а :

постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 31 січня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця АДРЕСА_1

 жителя АДРЕСА_2

судимості не має,

на підставі п. “ґ” ст.1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року звільнено від кримінальної відповідальності.

Органами досудового слідства  ОСОБА_1  обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст.124 КК України, за таких обставин.

4 квітня 2003 року, приблизно о 23 годині 40 хвилин, ОСОБА_1  перебуваючи на вул. Першотравнева у Липовецького району Вінницької області, припиняючи хуліганські дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою самозахисту, перевищив межі необхідної оборони і заподіяв  ОСОБА_2, тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляційній інстанції постанова щодо ОСОБА_1 не переглядалася.

У касаційній скарзі ОСОБА_2  просить судове рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що дії       ОСОБА_1  невірно кваліфіковані за ст.124 КК України, оскільки ніяких хуліганських дій він та ОСОБА_3   щодо ОСОБА_1 не вчиняли, було порушено його право на захист.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається  із матеріалів справи,  суд першої інстанції під час попереднього розгляду справи, із дотриманням вимог, передбачених ст.237, 240, 244 КПК України, закрив провадження у справі, звільнивши ОСОБА_1  від кримінальної відповідальності на підставі п. “ґ” ст.1 Закону України “Про амністію”, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочинні дії до набрання цим законом чинності і має на утриманні двох батьків, які досягли 70-ти річного віку і не мають інших годувальників.

Посилання ОСОБА_2  на те, що дії ОСОБА_1  невірно кваліфіковані за ст.124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони, спростовані зібраними на досудовому слідстві доказами. Крім того, 30 липня 2004 року старшим слідчим Липовецького РВ УМВС України у Вінницькій області було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2  та  ОСОБА_3, за фактом вчинення хуліганських дій щодо  ОСОБА_1 (а/с. 283).

Посилання потерпілого про порушення його права на захист, було предметом перевірки і не знайшло свого підтвердження.

         Стосовно посилань потерпілого на те, що ОСОБА_1  не відшкодував матеріальну та моральну шкоду, то відповідно до чинного законодавства, він не позбавлений права звернутися до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 завданих йому збитків у порядку цивільного судочинства.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень не виявлено.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги ОСОБА_2  та призначення даної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 -   відмовити.

Судді:

 Жук В.Г.                       Кравченко К.Т.                 Мороз М.А.