У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 14 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2006 року.

         Вироком місцевого суду

                                               ОСОБА_1,

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                               уродженку АДРЕСА_1

жительку м. Запоріжжя, судимості не має,

засуджено за ч.1 ст.125 КК України до 850 грн. штрафу.

На підставі ст.ст. 85. 86 КК України та ст.1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року, ОСОБА_1 звільнено від покарання.

         Постановлено стягнути з ОСОБА_1  на користь потерпілої                   ОСОБА_2    500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

         Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2006 року апеляцію потерпілої залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2006 року - без зміни.

         ОСОБА_1   визнано винною у тому, що вона, 17 травня 2004 року, у приміщенні офісу ПП “Соловей” у м. Запоріжжі, на грунті особистих неприязних стосунків, заподіяла потерпілій ОСОБА_2  легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров¢я.

         У касаційній скарзі  ОСОБА_2, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію дій засудженої, просить судові рішення в частині цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів  не знаходить підстав для її задоволення.

         Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винності           ОСОБА_1   у вчиненні нею злочину, за який її засуджено, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, є правильним і у скарзі не оспорюється.

         Покарання ОСОБА_1  призначено із дотриманням вимог ст.65 КК України.

Доводи, наведені у касаційній скарзі потерпілої про те, що суд безпідставно зменшив розмір морального відшкодування та відмовив у задоволенні її позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, є необґрунтованими.

Так, при вирішенні питання про цивільний позов суд виходив з характеру та обсягу заподіяних потерпілій моральних страждань, ступеня вини засудженої і конкретних обставин справи.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди, то місцевий суд, з дотриманням вимог, передбачених ст.ст.64, 328 КПК України і ст.1166 ЦК України, прийняв обгрунтоване рішення, відмовивши у задоволенні цивільного позову потерпілій, і належним чином мотивував вирок у цій частині.

         Суд апеляційної інстанції перевірив доводи потерпілої, аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх такими, що не підлягають задоволенню. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

         Підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_2, а також для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених  у ст.384 КПК України, не вбачається.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги потерпілій ОСОБА_2  відмовити.

                                              Судді:

Мороз М.А.                           Кравченко К.Т.                        Жук В.Г.