ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" червня 2006 р. о 15-30 год. Справа № АС-19/64-06
вх. № 5373/2-19
Суддя господарського суду Харківської області Міньковський С.В.
за участю секретаря судового засідання Ільчинська В.А.
представників сторін
Позивача: Щебаніц Н.М. дов. від 17.02.2006р. № 06-34/191
Відповідача: Старшова Л.В., дов. від 20.05.2006р.
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в
до ТОВ "Побутрадіотехніка - телекомпанія Орбіта - ТВ", м. Первомайський
про стягнення 6380,22 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, як суб’єкт владних повноважень, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача ТОВ „Побутрадіотехніка-телекомпанія орбіта-ТВ”, м. Первомайський, Харківська обл. 6380,22 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 р. 1 робоче місце для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. не було працевлаштовано жодної особи-інваліда, тобто відповідачем не виконаний норматив 1 робочого місця. У зв’язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму штрафних санкцій 6354 грн. 17 коп., пеню 26 грн. 05 коп. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів. Всього 6380,22 грн.
Відповідач проти позову заперечує, в своєму відзиві від 01.06.06р. на позов зазначає те, що в минулому році на підприємстві працював 1 інвалід – Лісник Людмила Миколаївна, яка була прийнята на роботу згідно наказу № 1 від 06.01.1998 р. та працює по теперішній час, про що свідчить ксерокопія трудової книжки. Відповідачем річний звіт з підтвердженими даними по ф. № 10 ПІ був наданий Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів за 2005 р. 02.06.06р. Отже, відповідач виконав всі вимоги Закону стосовно працевлаштування 1 інваліда при нормативі 1 особа-інвалід.
Розглянувши матеріалами справи, відзив відповідача, заслухавши представників сторін, суд встановив, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, (далі Закон), Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001р. та Положення Про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.1992 р.
Відповідно до даних відповідачем звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці) середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає у 2005 р. 12 708 грн. 33 коп.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової численності штатних працівників облікового складу за рік , а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об’єднання) в редакції із змінами від 15.06.2004р. за № 1771-IV, від 25.03.2005р. за № 2505-IV, що була чинна у 2005р., установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно ч.3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів). Однак нарахування штрафних санкцій, як зазначає суд, повинно відбуватися у відповідності до положень діючого законодавства України, в зв’язку з чим суд не може погодитися щодо нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій в сумі 6380,22 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів на підставі слідуючого:
Так, відповідно ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зі змінами та доповненнями в редакції від 22.05.03р., яка була дійсна у 2005 р. і Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів„ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Згідно п.5 цього Положення підприємство інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про створення (пристосування) робочих міст для працевлаштування інвалідів. П.10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Суд зазначає, що відповідач надав 02.06.06р. Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів за 2005 р. річний звіт з підтвердженими даними по ф. № 10 ПІ, згідно якого середньо облікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 12 осіб. Отже, у відповідності до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування 1 особи-інваліда. Враховуючи вищевикладене, відповідач виконав всі вимоги Закону стосовно працевлаштування 1 інваліда при нормативі 1 особа-інвалід.
Таким чином на підприємство не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов’язку по трудоустрію інвалідів органами, вказаними ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зі змінами та доповненнями в редакції від 22.05.03р., яка була дійсна у 2005 р.
Крім того, згідно до ст.1 ст.218 ГК України підставою господарсько- правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання. Позивачем обґрунтовано не доведено суду про необхідність застосування до боржника адміністративно –господарських санкцій за не працевлаштування інвалідів і вина відповідача в неналежному виконанні обов’язку покладеного положеннями ст.17-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Також, слід зазначити те, що згідно з ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 25.03.2005р.,яка діяла протягом 2005р., зазначено, що для підприємств ( об’єднань) установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Ст.20 цього закону говорить нам про те, що підприємства ( об’єднання) установи і організації сплачують штрафні санкції в залежності, якщо кількість працюючих інвалідів менше, ніж установлена нормативом, а не в залежності, якщо середньооблікова численність працюючих інвалідів менше, ніж установлена нормативом (відповідні зміни в ст.20 внесені тільки Законом України від 23.02.2006р.). Все це говорить нам про те, що законодавець у 2005р., не пов’язував можливість нарахування штрафних санкцій за не працевлаштування інвалідів в залежності від строку роботи інваліда на підприємстві в 2005р., важливо було, те що підприємство працевлаштувало інваліда і інвалід працював на підприємстві у 2005р.
Враховуючи наведене вимоги про стягнення штрафних санкцій є необґрунтовані.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 4 , 8, 86, 94, 160- 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Міньковський С.В.
Повний текст постанови виготовлений 13.06.06.р.