Справа № 2-1114/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"16" березня 2011 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого –судді Ревуцького С.І.

при секретарі –Коваленко Т.В.

з участю -          представника позивача ОСОБА_1

          представника відповідача Бучакчийського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ЗАТ «ПриватБанк»в особі керуючого відділенням «Бердянська філія» філії Запорізьке РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк»про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, в якому зазначила, що 24.10.2008р. між нею та відповідачем був укладений кредитний договір №ZPB0GK0000000036, згідно якого відповідач зобов’язався надати позивачу кредитні кошти в сумі 35356,65 доларів США для придбання нерухомого майна, а позивач зобов’язався повернути кредит у встановлений строк –до 24.10.2018р., а також відсотки за користування кредитом в розмірі 1,25% на місяць.

Також в забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, 24.10.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки №3057, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1

Позивач вважає, що вказані догори слід визнати недійсними тому, що кредитний договір був укладений нею внаслідок обману, суть якого полягає в тому, що замість необхідної їй гривні відповідач надав в кредит долари США, викликавши ілюзію, що вони є лише засобом обміну на гривню. Крім того, відповідач ввів позивача в оману шляхом укладання кредитного договору, що не відповідає вимогам закону, який передбачає надання банківської послуги неналежної якості. Просила визнати недійсним п.2.2.1 вказаного кредитного договору, визнати недійсним взагалі вказаний кредитний договір, застосувати до відповідача санкції, передбачені ч.2 ст.216 ЦК України та визнати недійсним договір іпотеки в забезпечення вказаного кредитного договору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, а також показав, що після отримання кредиту в доларах США вони прямо в банку були переведені зі згоди позивача у гривні, тому вважає, що фактично кредит отриманий у гривнях. Єдиним засобом платежу в Україні вважає національну валюту – гривню України. Також вважає, що для отримання кредиту у доларах США не тільки банк повинен мати ліцензію для проведення операцій з валютними цінностями, а й позивач повинна мати для цього індивідуальну ліцензію, що банк повинен був перевірити в час видачі кредиту у валюті. Все вказане свідчить про введення в оману позивача представниками банку при укладанні вказаного договору, а також про надання послуги неналежної якості, що свідчить про нечесну підприємницьку практику та відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»призводить до визнання договору недійсним. Також вважає, що представники банку скоріше всього на момент укладання договору знали про різке підвищення найближчим часом курсу долара США, але не повідомили про це позивача, що також є ознакою обману. В якості застосування до відповідача санкцій, передбачених ч.2 ст.216 ЦК України, просив стягнути з відповідача 48453,99 доларів США, що за існуючим курсом складає близько 4000000 грн., точну цифру назвати не зміг.

Представник відповідача Бучакчийський С.В. в судовому засіданні позов не визнав, перед судовим засіданням надав до суду заперечення, які озвучив у своїх поясненнях та пояснив, що  діюче законодавство не передбачає прямих обмежень щодо видачі кредитів в іноземній валюті, а також не містить заборони на вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті. ПАТ «ПриватБанк»має видані НБУ банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції та дозволи на здійснення валютних та інших операцій. Позивач сам був ініціатором укладення оспорюваного договору, всі умови договору були їй відомі, в тому числі і те, що розрахунки за договором повинні здійснюватися в іноземній валюті, проти цього позивач не заперечувала. Крім того, позивачу було відомо, що курс гривні до іноземної валюти не є незмінним і встановлюється НБУ щоденно, тому ризик значного коливання цього курсу брали на себе обидві сторони за договором. Вважає, що підстав для визнання кредитного договору та договору поруки недійсним немає, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову на підставі наступного.

Згідно кредитного договору №ZPB0GK0000000036 від 24.10.2008р., «ПриватБанк»в особі керівника Бердянського відділення ОСОБА_4 зобов’язалося надати позивачу кредитні кошти в сумі 35356,65 доларів США, а ОСОБА_3 зобов’язалася повернути кредит у встановлений строк –до 24.10.2018р., а також відсотки за користування кредитом в розмірі 1,25% на місяць.

Згідно договору іпотеки від 24.10.2008р. між ЗАТ «ПриватБанк»в особі керівника Бердянського відділення ОСОБА_4 та ОСОБА_3, для забезпечення виконання кредитного договору №ZPB0GK0000000036 в іпотеку Банку було передано житловий будинок АДРЕСА_1.

Згідно Банківської ліцензії №22 від 19.03.1992р., Дозволу №22-2 від 04.12.2001р. та додатку до нього, ЗАТ «ПриватБанк»має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст.1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається в письмовій формі.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін може бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов’язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. При складанні вказаного кредитного договору сторони визначили зобов'язання в іноземній валюті, необхідність його визначення також в грошовій одиниці України законодавство не вимагає.

З вищенаведеного випливає, що позивач та відповідач, підписавши кредитний договір, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору, в тому числі і стосовно грошової одиниці виконання зобов’язання.

При укладанні кредитного договору позивач не був обмежений у можливості отримання кредиту як в іноземній, так і в національній валютах, валюту кредитування у доларах США позивач обрав на власний розсуд.

Крім того, відповідно до ст.36 Закону України «Про Національний Банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003р. №496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, встановлюється щоденно.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи оспорюваний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане.

Крім того, всі умови договору, що укладався, були прописані в тексті договору, у тому числі і валюта виконання зобов’язання, тому твердження позивача про обман з боку відповідача є безпідставним.

Доказів надання послуги неналежної якості позивачем до суду також не надано, умови кредитного договору з боку відповідача виконані повністю. Більш того, до липня 2010 року позивач добросовісно виконувала умови вказаного договору зі своєї сторони, як вказав в своїх поясненнях представник позивача в суді, тому явно була згодна з ними.

Все вищезазначене стосується і оспорюваного договору іпотеки.

При таких обставинах суд не вважає, що при укладенні оспорюваних договорів мав місце обман зі сторони відповідача, порушення закону або інші підстави визнання вказаних договорів недійсними, тому суд приходить до висновку про необхідність в задоволені позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.524, 526, 533, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України,  

ВИРІШИВ:          

          В задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:С. І. Ревуцький