Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-1678/11 Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Гончара О.С.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2011 року
у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Південно-східної Головної регіональної дирекції до ОСОБА_3, третя особа: Закрите акціонерне товариство «УІСК «Інтерсервіс»м. Київ, Запорізька філія ЗАТ «УІСК «Інтерсервіс»про відшкодування збитків, завданих внаслідок виплати страхового відшкодування за договором страхування в порядку регресу, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2010 року ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі ВАТ НАСК «Оранта») в особі Південно-східної Головної регіональної дирекції звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих внаслідок виплати страхового відшкодування за договором страхування в порядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 29.09.2008 року ним була виплачена сума страхового відшкодування 7474.75 грн., з урахуванням франшизи у сумі 200 грн. ОСОБА_4 у зв’язку з ДТП, автомобіль якого застрахований страховою компанією.
Оскільки, винним у даній ДТП є відповідач –ОСОБА_3, в порядку регресу просить стягнути з нього суму страхового відшкодування, що становить 7557.75 грн. та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2011 року позов ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Південно-східної Головної регіональної дирекції задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Південно-східної Головної регіональної дирекції витрати пов’язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 7557,75 грн. та судові витрати в сумі 195,58 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, судом не повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та не враховано, що первинний акт ушкоджень автотранспортного засобу, що був складений спеціалістом Запорізького ЦВЗ загублений, а в новому акті, який був складений через два тижні після першого огляду, на підставі фотографій, зазначені нові ушкодження, яких у першому акті не було, через що сума відшкодування збільшилася. Враховуючи зазначене, вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ВАТ НАСК «Оранта».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов та стягуючи суму страхового відшкодування в порядку регресу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ВАТ НАСК «Оранта» виплатила суму страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_4, автомобіль якого пошкоджений у зв’язку з ДТП, у сумі 7474.75 грн., у неї виникло право на стягнення зазначеної суми в порядку регресу з винної особи, а саме з ОСОБА_3
Колегія суддів вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України повно, всебічно та об’єктивно з’ясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та правильно вирішив спір.
З аналізу ст.1191 ЦК України випливає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно з ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 29.09.2008 року виплатив суму страхового відшкодування 7474.75 грн. з урахуванням франшизи у сумі 200 грн. ОСОБА_4, автомобіль якого потрапив у ДТП та застрахований страховою компанією (а.с. 5-12,23). Крім цього позивачем витрачено 83.00 грн. за отримання довідки ДАІ (а.с. 22).
Винним у даній ДТП є відповідач ОСОБА_3, що підтверджено постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпА України (а.с. 20).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно пославшись на ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993, 1166 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу.
Довід апелянта про те, що у акті ушкоджень автотранспортного засобу, на підставі якого було виплачено страхове відшкодування ОСОБА_4, зазначено набагато більше ушкоджень автомобіля, яких у первинному акті не було, та який загублено, безпідставний, оскільки будь-яких допустимих та належних доказів, у розумінні ст. 57-60 ЦПК України, на підтвердження того, що зазначені в акті ушкодження не співпадають з тими, які були спричинені в момент ДТП, відповідач суду не надав.
Відповідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: