Справа  № 2-а-6570/11

 ПОСТАНОВА

                                                                     ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

10 березня  2011 року                                                                      м. Бердянськ

Бердянський  міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого  – судді Дубровської Н.М.

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Бердянськ Запорізької області про стягнення недосплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-

         ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним рішення про відмову у підвищенні пенсії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй надбавки до пенсії, як дитині війни за період з 17 червня 2009 року по 18 січня 2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування позову вказує, що вона має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячну грошову допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак всупереч вимогам законодавства призначена грошова допомога виплачувалася не в повному обсязі.

           В судове засіданні позивач не з'явилася, але надала заяву, у якій просить суд розглянути  справу без її  участі  та задовольнити  позовні  вимоги у  повному обсязі.

           Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, а також надав письмове заперечення у якому позов не визнав та пояснив, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», фінансування виплат проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому на думку представника відповідача, не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача.

          Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що справа підлягає розгляду в скороченому провадженні та приходить до висновку, що позов підлягає частковому  задоволенню  з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що  дійсно  позивач ОСОБА_1 відповідно до абз.1 ч. ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус "Дитина війни", що також підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.7).

          Позивач перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію за віком та має правовий статус дитини війни, що надає останньому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІУ від 18.11.2004 року.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" за № 497 від 11.04.2000 року, пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, що діяла до набрання сили Законами України "Про державний бюджет України " та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-УІ від 28.12.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік" не призупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Таким чином, при розрахунку розміру надбавки до пенсії як дитині війни слід керуватися ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

До основних прав і свобод громадянина ст.46 Конституції України, зокрема, відносить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у  старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. З Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права (ст.8 КАС України) відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

 Право позивача на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється. Посилання відповідача на те, що не було розроблено механізм виплати цієї допомоги та не були передбачені кошти на ці витрати в державному бюджеті, а також про те, що Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік” встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються, безпідставні, оскільки, відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається.

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Законом „Про соціальний захист дітей війни” не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

Конституційний Суд України своїми рішеннями № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнав неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” та Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” в частині зупинення дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зміни розміру соціальної допомоги в 2008 році.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з ст.1 Протоколу № 1 до зазначеної Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Борги розглядаються у сенсі поняття “власність”, яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежать від формальної кваліфікації у національному законодавстві. Борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права” і, таким чином, також як власність.

Доводи відповідача відносно відсутності фінансових можливостей держави для обчислення та виплати підвищення до пенсії особам – “дітям війни” не можуть вважатись обґрунтованими, тому що Європейський суд з прав людини при розгляді справи “Кечко проти України” зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати з державного бюджету; держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всіх вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними, у зв’язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів –Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України “Про державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього закону, на думку Уряду України, превалювали. Європейський суд не прийняв і аргументи Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.Тому доводи стосовно відсутності фінансових можливостей держави для обчислення та виплати підвищення до пенсії особам –“дітям війни” не можуть вважатися обґрунтованими.

Таким чином, після прийняття рішення Конституційним судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснити виплату у розмірах, передбачених Законом. Однак, відповідачем, в порушення ч.5 ст.124 Конституції України, якою передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України, зазначене рішення Конституційного суду України не виконано. З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині підвищення пенсії відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не здійснював, а також не проводив виплату.

Крім того, посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів не може бути взято до уваги з огляду на те, що ст.69 Закону України “Про Конституційний Суд України” встановлено, що рішення і висновки Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання.

Згідно ст. 99 КАС України,  адміністративний  позов  може бути  подано в  межах  строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. Для звернення  до адміністративного  суду  за захистом  прав, свобод та  інтересів особи встановлений  шестимісячний  строк  який,  якщо  не встановлено інше, обчислюється  з дня, коли  особа  дізналася, або  повинна була  дізнатися  про  порушення  своїх прав,  свобод   чи інтересів.

          З метою махисту порушених прав та інтересів, ОСОБА_1 звернулася з позовом  у порядку адміністративного судочинства, за постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня  2010 року по адміністративній справі № 2-а-2689-10р. її позов до УПФУ у м. Бердянськ задоволений  частково  шляхом зобов’язання  відповідача нарахувати і виплатити  недоплачене підвищення  до пенсії відповідно до  Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" в  розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком  за період з 16 червня 2008 року  по 31 грудня 2008 року та з 01 січня  2009 року  по 16 червня 2009 року з  урахуванням   різниці, яка  вже  була виплачена  у  цей період.

У ст.100 КАС України, зазначено, що адміністративний позов, поданий після  закінчення строків, установлених  законом залишається без  розгляду, якщо  суд   за заявою  особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що  постановляється ухвала.  

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд визнає причини пропуску позивачем шестимісячного строку звернення з адміністративним позовом до суду, передбаченого ст. 99 КАС України поважними, оскільки, звернувшись до суду з позовом у порядку  цивільного судочинства, де ст. 257 Цивільного Кодексу України  встановлений загальний строк позовної  давності в три роки, позивач  ОСОБА_1 не могла передбачити зміни у  законодавстві та правові наслідки цих змін для неї  особисто.  

Зважаючи  на  наведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України у м. Бердянськ Запорізької області зробити перерахунок позивачу недоплаченої суми щомісячної державної соціальної допомоги, визначеної Законом України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 17 червня  2009 року по час звернення до суду, тобто до 18 січня 2011року та забезпечення її виплати, оскільки рішенням Конституційного Суду України визнано дії по обмеженню виплат неконституційними та незаконними.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати соціальну  допомогу   відповідно до   рішення Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від 22 травня 2008року не підлягають задоволенню з огляду на те, що рішення суду не може прийматись, як застереження від будь - яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє , приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить чинному законодавству.

Оскільки позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що також не спростовується і відповідачем зазначені дії відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, а тому права позивача підлягають захисту.

Керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.11,71,161,162, 183-2 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Бердянськ Запорізької області про стягнення недосплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»- задовольнити частково.  

Поновити  ОСОБА_1 строк звернення  до суду.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за період з 17 червня 2009р. по 18 січня 2011р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Бердянськ Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 17 червня 2009р. по  18 січня 2011р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: