25 вересня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,   Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом  до ОСОБА_1 до Державного підприємства “Центр ринкових інформаційних технологій та маркетингу” про стягнення заборгованості по заробітній платі, скасування наказу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 липня 2004 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 липня 2004 року, якою змінено рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 6 квітня 2004 року про задоволення позову, а саме: зменшено розмір заборгованості по заробітній платі та сума моральної шкоди, які підлягають стягненню, а в решті рішення місцевого суду залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, невірну оцінку наданих доказів, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, відповідач вказував на те, що ухвала суду апеляційної інстанції, на його думку, є законною і обґрунтованою.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судового рішення відсутні, виходячи з наступного.

            Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що працівникам підприємства у порядку визначеному колективним договором за згодою профспілкового комітету виплата доплати за інтенсивність праці була зупинена з 1.01.2003 р., позивачка була переведена на посаду провідного інженера програміста на підставі її заяви з 25.03.2003 р., коли оплата за інтенсивність праці не передбачалась. Вирішуючи питання про зменшення розміру моральної шкоди, апеляційний суд врахував фактичні обставини справи, характер та тривалість моральних страждань, а тому підставно зменшив розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під  час  розгляду  справи  в  касаційному   порядку  суд перевіряє  в  межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини, що не  були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновки апеляційного суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 липня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :

____________________  Є.Ф. Левченко

                                 ____________________  Л.М. Лихута

____________________   Я.М. Романюк