Справа №  2-а-85/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2011 року

Суддя Свердловського  міського  суду  Луганської області Бусленко В.П., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Свердловського міського суду Луганської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про перерахунок надбавки до пенсії, як інваліду війни,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він пенсіонер за інвалідністю, має статус інваліда війни 3-ї групи, та відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» (в редакції законів з 01.01.1996 року), вважає, що його пенсія повинна була підвищуватися на 200% мінімальної пенсії за віком - за час знаходження на 3-й групі інвалідності.

Згідно до Закону України від 23 грудня 2004 року за N 2291-ІУ р., яким були внесені зміни у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цей Закон набирав чинності з дня його опублікування у газеті «Урядовий кур'єр» № 4 від 12.01.2005 року. Позивач, вважає, що з 12.01.2005 року.

Таким чином позивач вважає, що він повинен був отримувати надбавку до пенсії як інвалід війни виходячи з мінімальної пенсії за віком, розмір повинен був відповідати розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак надбавку як інваліду війни він отримував в значно нижчому розмірі.

Так станом на 12.01.2005 року позивач отримував 33,24 грн., у той час, коли розмір прожиткового мінімуму на 12.01.2005 року складав 332,00 грн. ( Закон України «Про Державний бюджет на 2005 рік» від 23.12.2004 року № 2285-ІУ), та 200% від 332,00 грн. дорівнює 664 грн., які, як  він, вважає, і повинен був отримувати.

Розмір прожиткового мінімуму надалі збільшувався та став складати з 01.01.2006 р. - 350,00 грн., з 01.04.2006 р. - 359,00 грн., з 01.10.2006 р.- 366,00 грн., з 01.01.2007 р. - 380,00 грн., з 01.04.2007 р. - 410,06 грн., з 01.10.2007 р.- 415,11 грн., з 01.01.2008 року - 470 грн., з 01.04.2008 року - 481 грн., з 01.07.2008 року - 482 грн., з 01.10.2008 року - 498, 00 грн., з 01.11.2009 року - 573,00 грн., з 01.01.2010 року - 695,00 грн., з 01.04.2010 року - 706,00 грн., з 01.07.2010 року – 709,00 грн.

Однак це не приймалося до уваги відповідачем.

У зв'язку зі змінами до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців й осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ» та Закону «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» з 01.01.2006 року розмір надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи став складати 30% прожиткового мінімуму, інваліду війни 2-ї групи - 40% прожиткового мінімуму, інваліду війни 1-ї групи -50% прожиткового мінімуму.

Однак у відповідності до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тому нарахування надбавки до пенсії інваліду війни 3-ї групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, інваліду війни 2-ї групи - 350% прожиткового мінімуму та інваліду війни 1-ї групи - 400% прожиткового мінімуму повинно було провадитися і після 01.01.2006 року.

Однак цього не сталося, а тому позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області з проханням перерахувати надбавку до пенсії як інваліду війни (заява від 11.08.2010 р.),  на що отримав відповідь відповідача за № 3160/С-14 від 18.08.2010 р. про відмову.

Позивач, вказує, що у Конституції України (254к/9б-ВР) Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).

Пенсія є єдиним джерелом його існування. Позивач, вважає, що рішення про відмову йому у перерахунку надбавки до пенсії як інваліду війни, яке було прийнято Управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловськ Луганської області, суперечить нормам Конституції та законам України, є незаконним і таким, що порушує його права. Тому позивач змушений звернутися до суду.

Позивач, просить врахувати, що із-за свого незадовільного стану здоров'я (він є інвалід 3-ої групи) не мав можливості раніше звернутися за захистом своїх прав до суду та вважає за можливим застосувати ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

На підставі викладеного позивач просить суд поновити йому строк на подання адміністративного позову до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області та задовольнити його вимоги у повному обсязі без обмеження їх строком позовної давнини. Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України м. Свердловську Луганської області №3160/С-14 від 18.08.2010 р. щодо відмови йому у перерахунку надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи  у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з 12.01.2005 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області провести перерахунок та сплату пенсії йому з 12.01.2005 р. з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Розглянути справу за його відсутністю.

Позивач в своєму позові просить суд розглянути справу за його відсутністю (ар. с.3/

Представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області не з’явився, але надав суду заперечення, в якому позов не визнає, з приводу чого зазначила, що Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 23.11.1995 N 458/95-ВР частину третю статті 13 було викладено в такій редакції: "Інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком". У період з 01.01.2000 року по 01.01.2006 року позивачу фактично виплачувалось підвищення до пенсії як інваліду війни у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком. Підстав для виплати підвищення до пенсії як інваліду війни у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком після 01.01.2006 року немає, оскільки з цього часу до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було внесено зміни. Так, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 05.10.2005 року N 2939-1V часті: четверту статті 13 було викладено в такій редакції: "Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність". Вказана норма діє і на теперішній час, щомісячно пенсія Позивачу підвищується на 212,70 грн., що складає 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність та повністю відповідає вимогам законодавства. Просить позов розглянути без його участі.

Суд, дослідивши заперечення відповідача і матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та йому була встановлено 3 група інвалідності, від захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданого Свердловським УПСЗН 17.02.1998 року (ар. с. 4).

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни, п. 2 ч.2 ст. 7 вказаного закону передбачено, що до інвалідів війни належить також інваліди з числа осіб, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного від час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, яка діяла до 01.01.2006 р., було передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам 1 групи – у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, 2 групи – 350 процентів мінімальної пенсії за віком, 3 групи – 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Розмір з якого обчислюється позивачу підвищення до пенсії як інваліду війни, був встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 831 від 26.07.1996 р. «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 01.08.1996 р. та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 01.08.1996 р.», Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», встановлено, що виходячи із розміру 19,91 грн. проводиться розрахунок підвищень, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто зазначені постанови регулювали правовідносини, які виникли до 01.01.2006 р.

Таким чином, у рахуванням розміру мінімальної пенсії з якого необхідно визначити розмір доплати до пенсії, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 р., яка діяла на той час, такий розмір було збільшено, що потягло збільшення розміру пільгових виплат позивачу. Вказані положення не визнані неконституційними Конституційним Судом України.

Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що доплата до пенсії інваліду війни – є пільгою. При цьому, пільга не є складовою основної пенсії, а тому з боку відповідача не було порушено права позивача на належне соціальне забезпечення.

Пунктом 3 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 р., який набрав чинності з 01.01.2006 р., ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була викладена в такій редакції: «інвалідам війни пенсії або щомісячне довідне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується: інвалідам 1 групи – у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 2 групи – 40 процентів прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, 3 групи – 30 процентів прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність». Ця норма є діючою на теперішній час та Конституційним Судом України її зміни неконституційними не визнавалися.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державною конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р., згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загально одержаної сфери розповсюдження.

Відповідно до повідомлення УПФУ в м. Свердловську Луганської області № 3160/С-14 від 18.08.2010 р. /а.с.6/ ЗУ «Про внесення змін і доповнень до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 23.11.1995 №458/95-ВР частину 3 ст. 13 було викладено в такій редакції: інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам 1 групи – у розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком, 2- групи – 350 % мінімальної пенсії за віком, 3 групи – 200% мінімальної пенсії за віком». У період з 01.01.2000 року по 01.01.2006 року позивачу фактично виплачувалось підвищення до пенсії, як інваліду війни у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком відповідно діючого на той час законодавства. Підстав для виплати підвищення  до пенсії як інваліду війни у розмірі 200% та 350% мінімальної пенсії за віком після 01.01.2006 року немає, оскільки з цього часу до ст.. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було внесено зміни. Так ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 року № 2939-4 частину четверту ст. 13 було викладено в такій редакції: «Інвалідам війни пенсії або щомісячне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується: інвалідам 1 групи у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, 2 групи – 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 3 групи – 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказана норма діє і на теперішній час, щомісячно пенсія позивача підвищується на 212,70 грн., що складає 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Та повністю відповідає вимогам законодавства.

Як убачається з довідки, виданої Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області, позивачу ОСОБА_1, останній дійсно знаходиться на обліку в УПФУ в м. Свердловську отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 2000 по 2010 р. здійснюється виплата підвищення до пенсії як інваліду війни та відповідно до позовних вимог позивача, у розмірах, які були встановлені законодавством та діяли на той час (ар.7).

Сплачуючи позивачу зазначений вид пенсії, суб’єкти владних повноважень керувалися та проводили розрахунки у відповідності з правовими нормами.

За таких обставин, в судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно є інвалідом війни 3 групи та йому Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області своєчасно нараховувалась та сплачувалась підвищення відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які діяли на відповідний період пенсійних виплат, тому суд, вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок надбавки до пенсії задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про перерахунок надбавки до пенсії, як інваліду війни відмовити за необґрунтованістю.

На постанова суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через Свердловський міський суд Луганської області, а в разі застосування судом  ч. 3 статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: