2-1386/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.04.2011                                                                                              м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді –Микуляк  Павло  Павлович .

при секретарі –Король  К.І.

за участю позивача ОСОБА_1 та його  представника ОСОБА_2

відповідачки  ОСОБА_3 та її представника  ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя сторона приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду  з зазначеною позовною заявою мотивуючи її тим, що  26.07.1997 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений шлюб, під перебування в шлюбі у них народилась донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. В лютому 2009 року відповідачка безпричинно, забравши дитину покинула його. Одним із шляхів примирення ОСОБА_3 обрала шлях обману, а саме подарувати їй земельну ділянку в розмірі 0,10 га за адресою АДРЕСА_1,  і дійсно наприкінці липня 2009 року вона з донькою повернулись до нього. 28.08.2009 року він на підставі нотаріально посвідченого договору дарування земельної ділянки, подарував їй належну йому на праві приватної власності  вищезазначену земельну ділянку.  

Після укладення договору, на земельній ділянці він продовжував будівництво гаражу та залиття фундаменту під будинок для їх сім’я. Згодом він дізнався, що відповідачка 28.07.2009 року звернулась до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу, а в вересні того ж року, отримавши подарунок, знову його покинула. Рішенням суду від 29.04.2010 року шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано. Після розлучення він дізнався, що остання скориставшись на підставі рішення Червонівської сільської ради Ужгородського району від 16.09.2003 р. отримала земельну ділянку в розмірі 0,25 га в с.Червоне по вул.Шевченка, б/н для індивідуального житлового будинку, отримала дозвіл на будівництво. Про даний факт відповідачка від нього приховала з метою обманним шляхом заволодіти належною йому земельною ділянкою по АДРЕСА_1

Позивач вважає, що при укладенні договору дарування земельної ділянки від 28.08.2009 року ОСОБА_3 ввела його  в оману щодо обставин, які впливають на вчинення такого,  а таму договір слід визнати недійсним.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 уточнив підстави визнання  договору дарування недійсним та зазначив ще однією із підстав є той факт, що на момент укладення договору їх з відповідачкою донька була неповнолітньою, однак договір був посвідчений без згоди органу опіки і піклування.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його  представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили суд визнати договір дарування земельної ділянки від 28.08.2009 р. таким, що вчинений під впливом обману та без дозволу органу опіки і піклування, недійсним. Стягнути з відповідачки на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати та витрати на послуги адвоката.

Відповідачка  ОСОБА_3 та її представник  ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали,  вважають, що такі є безпідставними, а тому до задовлення не підлягають.

Третя особа  приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена.

Заслухавши пояснення позивача та відповідачки, їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що в задоволення позовної заяви слід відмовити з наступних підстав:

26 липня 1997 року між ОСОБА_1 та  ОСОБА_3 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилась донька   ОСОБА_6.

28 серпня 2009 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого  приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та  зареєстрованого в реєстрі за №1616, було безоплатно передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, розміром 0,10 га (кадастровий номер 211010000:45:001:0179), цільове призначення –для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належала йому на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗК №032903, виданого 12.02.2007 р. на підставі рішення XXXVIII сесії ІІІ  скликання Ужгородської міської ради від 28.02.2002 р.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором дарування відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Форма договору дарування визначається у залежності від виду майна, що є предметом договору дарування. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст.719 ЦК України).

Позивач ОСОБА_1 та його представник стверджують, що  при укладенні даного договору  відповідачка вела його в оману

Частиною1 статті 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин,  які мають істотне значення (частина  перша статті   229  цього  Кодексу),  такий  правочин  визнається  судом недійсним. Обман має  місце,  якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину,  або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду  цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 року №9 правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.  Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обставин, які вказують на те, що під час укладення договору дарування земельної ділянки ОСОБА_3 ввела  ОСОБА_1  в оману, останнім суду не доведено.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не може погодитись і з посиланнями позивача та його представника на той факт, що укладення оспорюваного договору без попередньої згоди органу опіки і піклування, є підставою для визнання його в силу  ст.224 ЦК України недійсним (нікчемним).

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства»визначено, що  батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Права та обов'язки батьків та дітей на майно, зокрема, щодо управління майном дитини, визначено статтею 177 СК України. Відповідно до зазначеної норми батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятись від майнових права дитини.

Варто відмітити, що дія даної статті в частині встановлення управління поширюється на те майно, яке є власністю малолітніх та неповнолітніх осіб, однак вони в силу віку чи інших обставин не можуть самостійно здійснювати права власника. Таким майном відповідно до положень СК України є майно, яке призначене для розвитку, навчання і виховання дитини (ст. 174 СК України), та майно, яке знаходиться на праві спільної сумісної власності батьків і дітей (ст. 175 СК України). Щодо іншого майна, то воно перебуває у власності батьків, а тому управління щодо нього здійснювати непотрібно.

Тобто, на момент  укладені між сторонами, які перебували в зареєстрованому шлюбі,  договору дарування земельної ділянки були дотриманні вимоги, які встановлені ст.203 ЦК України.

Крім того слід зазначити, що після розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неповнолітня донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилась проживати з матірю, і укладення договору дарування земельної ділянки на користь відповідачки нічим не порушує майнові права та інтереси дитини.

Оцінивши в сукупності зібрані докази, суд приходить до переконання, що підстав для визнання недійсним   договору дарування земельної ділянки від 28.08.2009 року –не має.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 14, 60, 81, 88, 208, 209, 212,-215, 218, 294 ЦПК України, суд,-  

Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 посвідченого  28 серпня 2009 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та  зареєстрованого в реєстрі за №1616, недійсним –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                        Микуляк П.П.