УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Новодворської О.І., Висоцької В.С, Олейнікової Л.С.
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства „ Екос" акціонерного товариства Холдінгова Компанія „Київміськбуд", акціонерного товариства Холдінгова Компанія „Київміськбуд" , Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про надання звільненого приміщення, надання ордера та визнання частково незаконним розпорядження на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2004 року,
встановила:
Генеральний директор ДП „ Екос" звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2004 року, яким задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та зобов'язано Дочірнє підприємство „ Екос" акціонерного товариства Холдінгова Компанія „Київміськбуд" надати позивачам кімнату № 226 по вул. Драйзера, 5 у м. Києві з приєднанням її до кімнати № 228, а Державну адміністрацію в Деснянському районі м. Києва зобов'язано видати ордер на кімнату № 226
В обґрунтування касаційної скарги посилається на неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого суду.
№ 33ц-26кс
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що відповідно до ст. 54 ЖК України, якщо у квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення.
Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов, надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартири.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" суди повинні враховувати, що правила ст. 54 ЖК України застосовуються й у випадках, коли за підприємством, установою, організацією відповідно до чинного законодавства закріплено право повторного заселення звільненого жилого приміщення.
Відповідно до п. 67 Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, ізольованою вважається кімната, що має окремий вихід у коридор загального користування чи з квартири (на вулицю, у двір); ізольовані кімнати можуть бути суміжними, якщо одна стіна у них загальна, та не суміжними, якщо вони розташовані на протилежних сторонах коридору чи на одній та тій самій стороні коридору, але поміж ними знаходяться інші жилі або нежилі приміщення.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області
ухвалила:
Касаційну скаргу Генерального директора ДП „ Екос" відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.