УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 квітня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Новодворської О.І., Висоцької В.С, Олєйникової Л.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовомОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства „ Завод „ Ленінська кузня", третя особа відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Шевченківського РУГУ УМВС України в м. Києві про спонукання видати ордер та реєстрацію за місцем проживання на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2004 року,

встановила:

ОСОБА_1звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2004 року, залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2004 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „ Завод „ Ленінська кузня", третя особа відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Шевченківського РУГУ УМВС України в м. Києві про спонукання видати ордер та реєстрацію за місцем проживання.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Справа № 144 кс

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що згідно ст.,ст. 128, 129 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профкому і на його підставі громадянинові видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану жилу площу.

Судом же встановлено, що спільне рішення щодо надання позивачці спірної кімнати в гуртожитку не приймалося і спеціальний ордер їй не видавався.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області

ухвалила:

Касаційну скаргуОСОБА_1відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30  березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.