АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 квітня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Новодворської О.І., Висоцької В.С, Олєйникової Л.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4до ОСОБА_5, третя особа Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_5 доОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про зміну умов договору найму жилого приміщення й вселення на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2004 року,

встановила:

ОСОБА_5звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2004 року, залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2004 року, яким позовОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4до ОСОБА_5,третя особа Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволено, визнано ОСОБА_5 таким,що втратив право користування житловим приміщенням вАДРЕСА_1, зустрічний позов

Справа № 127

ОСОБА_5 про зміну умов договору найму жилого приміщення й вселення залишено без задоволення.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, порушення норм матеріального й процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилою площею в спірній квартирі та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про вселення та зміну умов договору найму жилого приміщення, суд виходив із того, що згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом, ОСОБА_5 не довів у суду, що його відсутність у спірній квартирі з 1992 року визвана поважними причинами.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.