Справа  2-553/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "12" квітня 2011 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

                 головуючий, суддя                                         Сухоруков А.О.        

                  при  секретарі                                                   Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Орган опіки та піклування Самарської районної у м.Дніпропетровську ради, про усунення перешкод в користуванні будинком, вселення,  

В С Т А Н О В И В :

02 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні будинком, вселення.

Судом до участі у розгляді справи у якості третьої особи залучено орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що їй на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2003 року належить 1/6 частина домоволодіння АДРЕСА_1. Співвласниками Ѕ частини домоволодіння є вона та її сестри: ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2

Належна їй та її сестрам Ѕ частина домоволодіння складається із: житлового будинку А-1. частини прибудови А1-1, з прибудови А2-1, погребу під А2-1, ґанку а', сараїв З, Е, навісів О,И, убиральні К, душу л. В житловому будинку А-1 належна їй та її сестрам частина будинку вважається квартирою № 2, яка складається із: 2-1 –кухні площею 19,8 кв.м., 2-2 –коридору площею 7,1 кв.м., 2-3 житлової кімнати площею 9,1 кв.м., 2-4 житлової кімнати площею 15,7 кв.м., 2-5 житлової кімнати площею 7,7 кв.м., 2-6 –ванної площею 5,7 кв.м., 2-7 житлової кімнати площею 7,3 кв.м. Житлова площа домоволодіння складає 39,3 кв.м., загальна –72,4 кв.м.

Вона неодноразово зверталася до сестер для вирішення питання про її вселення, але отримувала відмову, так як останні категорично заперечують проти цього.

У зв’язку з цим, вона вимушена проживати в гуртожитку для одиноких людей, де постійно шумно, вона не має спокою ані в день, ані в ночі.

На підставі викладеного, позивач просить суд усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом її вселення (а.с.а.с. 3-4, 28-29, 55-56).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, пояснивши, що вона є співвласником домоволодіння, а вимушена проживати в гуртожитку, що є неприпустимим.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог позивача, вважаючи їх не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, мотивуючи це тим, що позивач не має наміру проживати в будинку, а хоче лишень продати його.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні також заперечувала проти заявлених позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, мотивуючи це відсутністю намірів позивача проживати в житловому будинку, а реальними намірами продати належну її матері частку.

Третя особа, ОСОБА_4, в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, мотивуючи це тим, що у позивача з відповідачем вкрай напружені стосунки і сумісне проживання не можливе ані по технічним характеристикам домоволодіння, ані в психологічному плані.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, в судовому засіданні при вирішенні спору просила врахувати інтереси малолітніх дітей, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, пояснення третіх осіб, покази свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2003 року, яке роз’яснено ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2010 року, було встановлено факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4; визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 право власності за кожною на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.а.с. 5, 6).

          Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

ОСОБА_1 належну їй на праві приватної власності частку домоволодіння зареєструвала в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується Витягом № 27941464 від 09 листопада 2010 року (а.с. 7), та технічним паспортом на садибний (індивідуальний житловий будинок) АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 8-13).

Із довідки № 48 від 07 лютого 2011 року, виданою головою квартального комітету № 3, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 проживає та зареєстровано п’ять осіб: ОСОБА_2, 1960 р.н., ОСОБА_3, 1985 р.н., ОСОБА_3,1999 р.н.,  ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_4,  ОСОБА_92010 р.н. (а.с. 30).

Виписки із амбулаторної картки хворого та історії хвороби доводять те обставину, що відповідач ОСОБА_2 страждає на розсіяний енцефаліт, цереброспинальна форма з помірно вираженим нижнім парапарезом, помірним атактичним синдромом (а.с.а.с. 3946 ).

Внаслідок хвороб, відповідачу ОСОБА_2 було надано 3 групу інвалідності (а.с. 38).

Із листа-відповіді № 2-25/387 від 24 лютого 2011 року Самарської районної у м. Дніпропетровську ради вбачається, що станом на 01 січня 2011 року сім’я ОСОБА_1 у складі трьох осіб: ОСОБА_10 иа ОСОБА_11 – перебувають в загальному списку черги на квартири під № 154 (а.с. 64).

Листом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська № 303 від 25 березня 2011 року визначено, що ОСОБА_1 не укладала договорів найму кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_2 (а.с. 66), проживає там на підставі ордеру № 246 від 31 березня 1987 року (а.с. 68).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що проживає разом із ОСОБА_3 цивільним шлюбом в спірній квартирі, де також проживають відповідач ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Позивач ОСОБА_1 приходить до квартири та влаштовує сварки, виганяє всіх і має намір продати будинок. В будинку прохідні кімнати, там неможливо мешкати двома родинами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що є сусідка ОСОБА_2, ОСОБА_1 також знає давно. Їй відомо про те, що позивач ОСОБА_1 виявляє бажання вселитися в будинок, але там неможливо мешкати трьома сім’ями, кімнати в будинку прохідні. Увесь час, ОСОБА_2 утримувала будинок в належному стані, якби не вона, то його б вже й не було.

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із дослідженими в судовому засіданні доказами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України:

У відповідності до ст. 317 ЦК України:

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено:

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України:

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

3. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

За змістом ст. 358 ЦК України:

1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

2. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

4. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

У відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить до наступного.

Позивач ОСОБА_1 є власником 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1, наділена правом володіння, користування та розпорядження нею.

В судовому засіданні було встановлено, і по суті не заперечувалось сторонами, що відповідачі перешкоджають вселенню в домоволодіння позивачу, через що між останніми склалися неприязні стосунки та виникають конфліктні ситуації.

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача  та їх представника про те, що домоволодіння малої площі і проживати там декількома сім’ями неможливо, оскільки позивач є співвласникам домоволодіння і має право ним користуватися.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідачів про те, що позивач не має реальних намірів на вселення, а бажає продати домоволодіння, так як право користуватися і розпоряджатися належним майном належить виключно власнику цього майна, в даному випадку позивачу ОСОБА_1

Крім того, позивач сама пояснила, що не заперечує проти того, щоб їй сплатили за належну їй частку домоволодіння, але відповідачі відмовляються це робити. Їм було роз’яснено, що вони мають першочергове право на придбання частки позивача.

Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, в домоволодінні проживають сторонні особи, зокрема свідок ОСОБА_12, із співвласників проживає лише ОСОБА_2

У зв’язку з цим, суд не бере до уваги твердження відповідачів про те, що домоволодіння замале для того, щоб там проживали декілька сімей, що кімнати в ньому є прохідними, те, що позивач в дійсності бажає продати належну їй частку, так як дані доводи є необґрунтованими і безпідставними, не можуть слугувати обставиною для позбавлення позивача права користування своїм майном –частиною житлового будинку, не ґрунтуються на законі.

Також, суд не бере до уваги ту обставину, що позивач має ордер на проживання в гуртожитку, так як даний ордер був виданий до набуття позивачем права власності на частину домоволодіння та не може слугувати обставиною для позбавлення її права користування майном.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Керуючись   ст. 317, 319, 321, 358, 391  ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 37 грн., всього 45  грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                          А.О. Сухоруков