УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

16 квітня 2007 року                                                                                           м. Донецьк

Колегія суддів Апеляційного суду Донецької області в складі: Новодворської О.І., Висоцької В.І, Олєйникової Л.С., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та визначення порядку користування власністю,зустрічним позовом ОСОБА_2 до ВДВС Деснянського РУЮ м.Києва ,ДП „Спецсервіс",ОСОБА_3,ОСОБА_1,3-я особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округуОСОБА_4про визнання прилюдних торгів недійсними на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 16 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 25 червня 2004 року,

встановила:

В Листопаді 2003 рокуОСОБА_1звернувся до ОСОБА_2 з позовом про усунення перешкод в користуванні власності,в якому зазначав,що він є власником ХА частини АДРЕСА_1,яку придбав на прилюдних торгах.Власником іншої частини є відповідач.

Посилаючись на те, що відповідач його до квартири не впускає,просив вселити його та зобов"язати відповідача не чинити перешкод в користуванні квартирою.

В подальшому доповнив свій позов вимогами про визначення порядку користування квартирою ,за яким просив в користування йому надати кімнату розміром 11.2 кв.м, другу кімнату розміром 17.6 надати відповідачу,решту приміщень загального користування-залишити в спільному користуванні сторін.

ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом про визнання прилюдних торгів недійсними,посилався на те,що спірна квартира належала їм з сином на праві сумісної власності в рівних частинах.За вироком суду його син засуджений до позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві особистої власності майна.На виконання вироку суду було накладено арешт,а в подальшому продано на прилюдних торгах належну сину ½  частину їх квартири.Вважав, що   прилюдні  торги  проведено  з   порушенням   його  прав  як

співвласника проданого майна,оскільки його про прилюдні торги не повідомляли та прав його сина на житло,без врахування того,що після повернення з місць позбавлення волі син залишиться на вулиці.

Посилаючись на зазначене,просив визнати прилюдні торги від 26 серпня 2003 року по продажу ХА частини спірної квартири недійсними.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 лютого 2004 року в задоволенні зустрічного позову відмовлено.ПозовОСОБА_1задоволено,його вселено вАДРЕСА_1,зобов"язано ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні власністю та встановити конкретний порядок користування спільною власністю,за яким у користуванняОСОБА_1 надано кімнату розміром 11.2 кв.м,а ОСОБА_2-кімнату розміром 17.6 кв.м.

Ухвалою апеляційного суду м.Києва від 25 червня 2004 року рішення Деснянського районного суду м.Києва від 16 лютого 2004 року залишено без змін.

У касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Донецької області

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 25 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.