Справа № 22ц-2817/2007р.                            Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко Н.Ю.

Категорія 19                                                          Доповідач Чубуков О.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

М.Дніпропетровськ                                                                                10 квітня 2007 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючої - Гайдук В.І.

Судців - Чубукова О.П., Гокова П.В.

при секретарі - Горобець К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області ( далі-Фонд) на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2006р. за позовом ОСОБА_1 до Фонду про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2006р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення страхової виплати за моральну шкоду. Просив стягнути на його користь 75 000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою 70% професійної працездатності та отриманням 2 групи інвалідності.

Вищезазначеним рішенням суду на користь ОСОБА_1 стягнуто в рахунок відшкодування страхової виплати за моральну шкоду 25 000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та відмовити позивачу в задоволені позовних вимог взагалі, посилаючись на те, що рішення суду необгрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до п.4 ч.І ст.309 ЦПК України з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд встановив, що ОСОБА_1 тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості ( правонаступником яких є ВАТ „ Павлоградвугілля" ), і під час роботи отримав дві травми у зв'язку з чим йому було спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, дві травми позивач отримав виконуючи трудові обов'язки в 1974 - 1996р., що підтверджується висновком МСЕК. Ці обставини свідчать, що спірні правовідносини сторін регулюються матеріальним законом, який діяв на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності та отримання ним в зв'язку з цим моральної шкоди, а саме на підставі ст. 12 Закону України „Про охорону праці", та п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року №472).

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди позивачу повинно було визначатися на підставі вимог п. 11 Правил і не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати, тобто за станом на 1993р. - 120 грн.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд першої інстанції на цю обставину увагу не звернув, тому колегія суддів виходить з дійсних обставин справи та наслідків, які наступили, і вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1120 грн. на відшкодування моральної шкоди, задовольнивши його вимоги частково.

Зазначена сума підлягає стягненню саме з Фонду, а не з підприємства, на підставі Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" , роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 (зі змінами та доповненнями) „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про безпідставність стягнення з нього моральної шкоди на користь позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи, матеріальному та процесуальному закону.

Відсутність відповідного медичного висновку про спричинення моральної шкоди не є перешкодою для відшкодування фактично завданої моральної шкоди.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача про те, що Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік" зупинено дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач втратив працездатність у зв'язку з двома травмами до 01.01.2006 року.

Керуючись ст.ст.307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Павлограді задовольнити частково.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2006року -скасувати.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Павлограді на користь ОСОБА_1 -120грн. страхової виплати за моральну шкоду, а в іншій частині позовних вимог йому відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.