УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" травня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Коваленка Є.П., Суддів Коструби Г.І., Вавріва І.З., з участю прокурора Гузіка Й.М. засудженого ОСОБА_1.
розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1. та захисника ОСОБА_2. на вирок Тернопільського міськрайсуду від 13 березня 2007 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., гр. України, українець, уродженець і житель АДРЕСА_1, неодружений, тимчасово не працює, судимий вироком Тернопільського міськрайонного суду від 30 вересня 2002 р. за ч. 2 ст. 309 КК України на три роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням від покарання з іспитовим строком 2 роки
Справа №11-130 Головуючий у 1 інстанції - Процько Я.В.
Категорія ч. 1 ст. 186 КК України Доповідач - Коструба Г.І.
засуджений за ч. 1 ст. 186 КК України на 2 р. 6 міс. позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднане покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від ЗО вересня 2002 р. і остаточно, за сукупністю вироків, призначено 3 р. 6 міс. позбавлення волі.
Згідно вироку ОСОБА_1 засуджений за те, що 30 березня 2004 року біля 20 год. вечора, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля бару "Ярек", що по вул. Лепкого в м. Тернополі, відкрито викрав із рук потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон марки "Сіменс - С 35" вартістю 140 грн. і скрився з місця злочину.
В апеляціях:
- захисникОСОБА_2. в інтересах засудженого ОСОБА_1. просить
змінити вирок суду, пом'якшивши останньому призначене покарання.
Так, в судовому засіданні не було доведено, що засуджений перебував в нетверезому стані, хоча суд визнав цю обставину як обтяжуючу; санкція ч. 1 ст. 186 КК України передбачає і більш м'які, ніж позбавлення волі, покарання, а тому суд не повинен був суворо карати ОСОБА_1., який повернув потерпілому викрадене майно, встав на шлях виправлення;
- засуджений ОСОБА_1 в апеляції та додатку до неї просить вирок суду
змінити, пом'якшивши призначене покарання до відбутого за першим
вироком від 22 грудня 2004 року, який вважає обгрунтованим, оскільки
призначене йому покарання у вигляді позбавлення волі не відповідає
ступеню тяжкості вчиненого злочину та обставин, що пом'якшують
покарання.
Так, в апеляціях зазначено, що засуджений не мав наміру заволодіти телефоном, а хотів лише ним скористуватися; злочин був вчинений у стані, викликаному вживанням наркотиків, що є пом'якшуючою його вину обставиною; штраф за першим вироком ним повністю сплачений.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який просить пом'якшити міру покарання за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу в доход держави, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляції та думкою засудженого, який апеляцію підтримує та просить пом'якшити призначене покарання, застосувавши до нього покарання у вигляді штрафу, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до задоволення.
Суд ретельно дослідив обставини справи в їх сукупності та правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 186 КК України як грабіж. Разом з тим при призначенні показання допустився помилки.
Як вбачається із змісту ст. 400 КПК України, при новому розгляді справи судом першої інстанції посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи його представника, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин...
Як вбачається із змісту ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 15.08.06 р. (а.с. 199), вирок Тернопільського міськрайсуду від 22 грудня 2004 р. відносно ОСОБА_1. був скасований не за м'якістю призначеного покарання, а на порушення вимог ст. 71 КК України, згідно якої суд повинен був призначити останньому покарання за сукупністю вироків, тому що новий злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України, ОСОБА_1 вчинив 30 березня 2004 p., тобто протягом не відбутої частини покарання за попереднім вироком, а тому суд не вправі був засудити ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 186 КК України до більш тяжкого покарання, ніж те, яке призначене за вироком суду від 22 грудня 2004 p., тобто штрафу, який ОСОБА_1. був сплачений згідно долученого до справи виконавчого листа №1-461/05 31 жовтня 2006 р. в сумі 850 грн.
Таким чином, призначенеОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 186 КК України з урахуванням наведеного, спливу трьох років з дня вчинення останнього злочину, думки потерпілого, якому повністю відшкодовано збитки, слід пом'якшити до 850 грн. штрафу і остаточно вважати ОСОБА_1. засудженим відповідно до вимог ст. ст. 78, 81 КК України з урахуванням того, що штраф складанню з іншими видами покарань не підлягає, а кожне покарання виконується самостійно.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 371, 400 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_1. та його захисника ОСОБА_2. -задовольнити.
Вирок Тернопільського міськрайсуду від 13 березня 2007 року відносно ОСОБА_1 змінити, пом'якшити призначене йому покарання за ч. 1 ст. 186 КК України до 850 грн. штрафу в доход держави.
Згідно із ст. 71 КК України за сукупністю вироків вважати ОСОБА_1. засудженим за ч. 1 ст. 186 КК України до 850 грн. штрафу та до призначеного за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 30 вересня 2002 р. за ч. 2 ст. 309 КК України покарання у вигляді 3 р. позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 р. відповідно до вимог ст. 75 КК України із застосуванням вимог, передбачених ст. 76 КК України, кожне з яких виконується окремо.
Звільнити ОСОБА_1. з-під варти негайно з залу суду.