ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.11                                                                                        Справа №  13/287/10

Суддя    Серкіз В.Г.

За позовом: Публічного  акціонерного товариства  “УкрСиббанк”,                    м. Харків  

до відповідача 1: Приватного підприємства “ЛС”, м. Запоріжжя

до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 149 581 грн. 99 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, дов. б/н від 31.12.2010 р.

          Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: не з'явився

Розглядається позовна заява Публічного  акціонерного товариства  “УкрСиббанк” до відповідача 1 - Приватного підприємства “ЛС” та відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 149 581 грн. 99 коп., у тому числі 108 261 грн. 00 коп. –заборгованості за простроченим кредитом, 32 813 грн. 01 коп. –заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, 6 554 грн. 96 коп. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 1 953 грн. 02 коп. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Представник позивача у судовому засіданні відкритому 10.05.2011р. підтримав позовні у повному обсязі та надав уточнення та доповнення до позовної заяви, в яких просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 149 581 грн. 99 коп. заборгованості за кредитним договором № 11228756000 від 04.10.2008 р.

Відповідач-1 та відповідач-2 у судове засідання не з'явилися, проти позову не заперечили. Відзив та витребувані докази не надіслали. Про час та місце судового засідання були попереджені належним чином. Підстави неявки суду не відомі. Клопотання про розгляд справи без їх участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

           У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання  доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                   Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання  запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” –неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

            Неподання або несвоєчасне подання  стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу.

Неявка  відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не звільняє їх від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

                   Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконали, не скористалися правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі відповідача-1 та відповідача-2, розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2007 року між АКІБ “УкрСиббанк” (Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”, скорочено АТ “УкрСиббанк”, є правонаступником акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк”, державну реєстрацію змін здійснено 18.12.2009 р.) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 11228756000.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, банк зобов’язується надати позичальнику, а позичальник зобов’язується  прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в національній валюті України в сумі 169 452 грн. 00 коп.

Кредитний договір –це цивільний договір, за яким банк або інші фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити відсотки ( ст.1054 ЦК України).

Сторонами кредитного договору є кредитодавець та позичальник. Як і надання позики, надання кредиту є фінансовою послугою (ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”), у зв’язку з чим коло осіб, які можуть бути кредитодавцем обмежені законом. Згідно зі ст.1054 ЦК України кредитодавцем за кредитним договором може бути банк або інша фінансова установа (юридична особа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик).

Предметом кредитного договору може бути національна валюта України та іноземна валюта.

Кредитний договір укладається у простій письмовій формі, яка потребує від сторін фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку ( ст.207,1055 ЦК України).

Згідно з п. 1.3.1 кредитного договору за використання кредитних коштів встановлена процентна ставка в розмірі 14,5 відсотків річних.

Відповідно до п. 1.3.2 кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений кредитним договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 21,75 відсотків річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за кредитним договором.

Пунктом 1.2.2 кредитного договору передбачено, що позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору), але не пізніше 04.10.2010 р.

Цільове призначення кредиту –придбання обладнання (п. 1.4 кредитного договору).

04 жовтня 2007 року для забезпечення повернення кредиту між АКІБ “УкрСиббанк” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір застави майна № 11228756000/З (обладнання, основних засобів), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого у реєстрі за № 2733.

У відповідності до умов договору застави майна  банку було передано в заставу майно, а саме: обладнання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кондиціонери LG B60LH –6шт, вентилятор ВКМц250 –6 шт., решітка Мв 126с-24 шт., воздуховід з оцинкованої сталі –59 шт., піч калориферна ПК-05ТУ-У29 –8 шт., газовий зволожувач UR060 -  6 шт., паровий котел РИ-5М –1 шт., пропарно-зволожувальний барабан –1шт та яке є власністю ОСОБА_1.

Згідно з п. 1.1 договору застави майна, за домовленістю сторін вартість предмету застави на момент укладення договору складає 241 889 грн. 00 коп.

Крім того, 19 листопада 2007 року для забезпечення повернення кредиту між АКІБ “УкрСиббанк” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 11228756000/З-1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстрованого у реєстрі за № 2343. У відповідності до умов договору іпотеки, банку було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівлі пташників К-3, К-4, К-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_1.

Згідно з п. 1.1 договору іпотеки, за домовленістю сторін вартість предмету іпотеки на момент укладення договору складає 170 000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України,  за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У даному випадку,  ПАТ “УкрСиббанк” у повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання за кредитним договором.

Взяті себе на себе зобов’язання за кредитним договором, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, позичальник не виконав.

Ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів (ст. 1050 Цивільного кодексу України).  

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищезазначеним кредитним договором між банком та приватним підприємством “ЛС” (поручитель) укладено договір поруки № 11228756000/П від 04 жовтня 2007 року.

На підставі пункту 1.3 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов’язаннями останнього за кредитним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Кредитного договору.

Згідно п. 1.4 договору поруки, відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Причини невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов’язань за договором (п. 1.5 договору поруки).

Згідно пункту 2.2 договору поруки, у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, банк має право пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов’язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги.

Свої зобов’язання згідно п. 1.3, 1.4, 1.5 договору поруки, щодо відповідальності перед кредитором за неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з кредитного договору поручитель не виконав.

Оскільки позичальником належним чином не виконувалися грошові зобов’язання, передбачені кредитним договором, зважаючи на наявність простроченої заборгованості більш ніж на 1 місяць банк повідомив позичальника, що у  порядку розділу 11 кредитного договору, у разі не погашення простроченої заборгованості протягом 14 календарних днів з дати одержання вимоги, на підставі п. 11.1 кредитного договору, термін повернення кредиту у повному обсязі та процентів за його використання буде вважатися таким, що настав на 14 календарний день з дня одержання вимоги.

В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику (п.11.1 кредитного договору).

09.07.2009 року ФОП ОСОБА_1 було особисто отримано вимогу за вих. № 592/133-451-07/1 від 09.07.2009 р., про що свідчить його підпис на примірнику вимоги.

У вимозі банк в порядку розділу 11 кредитного договору вимагав погасити прострочену заборгованість по кредитному договору, а також проценти та пеню, в якій було зазначено, що в разі несплати простроченого боргу, строк повернення кредиту буде визнаний таким, що настав.

У зазначені терміни суми простроченої заборгованості за кредитним договором погашені не були.

Таким чином, строк повернення кредиту настав 09 липня 2009 року.

Крім того, поручителю, в порядку розділу 2 договору поруки № 11228756000/П від 04.10.2007 р., була 09.07.2009 року вручена вимога від 09.07.2009 р., за вих. № 591/133-451-07/1.

14.12.2010 року у справі №  13/287/10 було винесено рішення про
стягнення з Приватного підприємства «ЛС»149 581 грн. 99 коп. заборгованості за кредитним договором та зупинено провадження у справі щодо вимог про стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1 до вирішення справи про банкрутство № 19/179/10, на підставі того, що станом на дату винесення рішення, постановою господарського суду Запорізької області було відкрито ліквідаційну процедуру, ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом (справа № 19/179/10).

На виконання рішення суду від 14.12.2010 р. видано наказ від 27.12.2010 р. № 13/287/10.

Постановою господарського суду Запорізької області від 21.09.2010р. у справі № 19/179/10 ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2), визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Короленко І.М.

25.09.2010р. в офіційному друкованому органі - газеті “Голос України” № 179 (4929) розміщено оголошення про визнання ФОП ОСОБА_1  банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з абзацу 1 частини 1 статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

30.09.2010р. позивач звернувся до ліквідатора ФОП ОСОБА_1  із заявою б/н від 30.09.2010р. про визнання кредиторських вимог до ФОП ОСОБА_1,

Ліквідатором банкрута грошові вимоги позивача до ФОП ОСОБА_1  визнані у повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів, про що свідчить відповідне повідомлення, вих. № 13/10/1 від 13.10.2010р.

Не погоджуючись з постановою суду від 21.09.2010 р. про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом, Публічне  акціонерне товариство  “УкрСиббанк”,   м. Харків оскаржило постанову до Донецького апеляційного господарського суду  та Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р.,  касаційну скаргу задоволено, постанову Донецького апеляційного господарського суду  від 22.11.2010 р. та постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2010 р. скасовано, провадження у справі № 19/179/10 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 припинено.

ПАТ «УкрСиббанк»звернувся до Жовтневого ВДВС ЗМУЮ про відкриття виконавчого провадження по стягненню боргу з ПП «ЛС».

23.02.2011 року Жовтневий ВДВС ЗМУЮ виніс постанову № ВП № 24655161 про відкриття провадження у справі.

На даний час триває виконавче провадження, сума заборгованості у розмірі 149 581 грн. 99 коп. ПП «ЛС»залишилася несплачено.

28.02.2011          року АТ «УкрСиббанк»звернувся до господарського суду Запорізької області з клопотанням про поновлення провадження у справі щодо вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11228756000 від 04 жовтня 2008 року у розмірі 149 581 грн. 99 коп. з ФОП ОСОБА_1

Загальна сума заборгованості за кредитним договором № 11228756000 від 04 жовтня 2008 року становить 149 581 грн. 99 коп., у тому числі 108 261 грн. 00 коп. –заборгованість за простроченим кредитом, 32 813 грн. 01 коп. –заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом, 6 554 грн. 96 коп. –пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 1 953 грн. 02 коп. –пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 3 ст. 198 ГК України передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених кредитним договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов’язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості .

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.  

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з  ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір  пені  не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки позивачем факт заборгованості відповідача 2 за кредитним договором повністю доведено, документально підтверджено належними та допустимими доказами, відповідач 2 зобов’язаний  сплатити існуючу заборгованість.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 заборгованості за кредитним договором в сумі 149 581 грн. 99 коп. є обґрунтованими, відповідають закону і наданим доказам, підтверджені у судовому засіданні та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача 2, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”(61050, м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09870750, к/р 32009100100 в управлінні НБУ Харківської області, МФО 351005) 108 261 (сто вісім тисяч двісті шістдесят одна) грн. 00 коп.  заборгованості за простроченим кредитом, 32 813 (тридцять дві тисячі вісімсот тринадцять) грн. 01 коп. заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, 6 554 (шість тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 96 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 1 953 (одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 02 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 495 (одна тисяча чотириста дев’яносто п’ять) грн. 81 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 10.05.2011р.

  Суддя                                                                                       В.Г. Серкіз