Справа № 22ц-3212/2007 Головуючий 1 інстанції Антонюк О.А.
Категорія 26 Доповідач Петренко І.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Петренко І.О.
суддів Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.
при секретарі Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2006 року по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, третя особа Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про усунення перешкод в реалізації спадкових прав та примусове виселення із жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на житлове приміщення,-
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом і просив постановити рішення, яким виселити ОСОБА_2 та її сім'ю з квартири АДРЕСА_1, зобов'язати відповідачку надати документи на квартиру.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що його бабуся -ОСОБА_4 в своєму заповіті зазначила, що квартира АДРЕСА_1після її смерті буде належати її сину ОСОБА_5, який є його дядьком, а після його смерті буде належати позивачу, крім цього ОСОБА_5 в своєму заповіті також зазначив, що вказана квартира після його смерті буде належати також позивачу. 06 вересня 2005 року ОСОБА_5 в результаті ножових поранень помер. 07 вересня 2005 року позивач звернувся до Першої державної нотаріальної контори з заявою про відкриття спадщини, де позивачу було підтверджено, що заповіт не відкликаний та він є спадкоємцем.
У спірній квартирі мешкає відповідачка з сім'єю, якій ОСОБА_6 з метою влаштування на роботу дозволив поселитись і зареєструватися , але після його смерті вона самоправно зайняла квартиру. Позивача до квартири не допускають, змінили замки, розпродають меблі, чим порушують його спадкові права, без достатньої правової підстави
У квітні 2006 року відповідачка подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на житлове приміщення, та просила суд постановити рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовити, визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між нею та ОСОБА_5 дійсним, визнати за нею право зареєструвати право власності на дану квартиру.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог вона вказувала на те, що 03 червня 2005 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Згідно умов договору продаж
2
здійснено за 75 000 грн. Факт передачі грошів підтверджується зазначеним договором та розпискоюОСОБА_5. від 03 червня 2005 року.
ОСОБА_2 не визнає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1оскільки ОСОБА_5 розпорядився належним йому правом власності на спірну квартиру до моменту складання заповіту. 04 липня 2005 року ОСОБА_5 на виконання договору купівлі-продажу подав до КП „ДМБТІ" заяву про реєстрацію власного права власності на спірну квартиру.05 серпня 2005 року ним також було сплачено вартість послуг КП „ДМБТІ" та він отримав витяг з реєстру права власності на нерухоме майно та в цей же день ОСОБА_5 звернувся до КП „ДМБТІ" з заявою про виклик техніка та виготовлення технічного паспорту квартири, що підтверджується повідомленнями БТІ № та №392414 від 05 серпня 2005 року. 22 серпня 2005 року за рахунок ОСОБА_2ним було сплачено вартість послуг КП „ДМБТІ", що підтверджується чеком від 22 серпня 2005 року та відміткою касира „Оплачено" на повідомленнях №392414 та №392414 від 05 серпня 2005 року. Згідно даних повідомлень вихід техніка БТІ було призначено на 09 вересня 2005 року, але 06 вересня 2005 року ОСОБА_5 помер, а тому можливість нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири втрачено і вона змушена звернутися до суду, оскільки вважає, що нею цілком виконані умови договору від 03 червня 2005 року.
В судовому засіданні позивач заявлені ним позовні вимоги підтримав та в задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити, представник відповідачки позовні вимоги ОСОБА_1не визнав та просив зустрічний позов задовольнити.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши учасників процесу , що з'явились , вивчивши матеріали справи , законність та обгрунтованість рішення суду , доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу слід задовольнити , а рішення суду скасувати за наступними підставами.
Як вбачається з матеріалів справи , позивач ОСОБА_1ставив питання про виселення ОСОБА_2 та її сім"ю зі спірної кв. АДРЕСА_1. Однак суд , розглядаючи дані позовні вимоги не встановив , яка сім"я мешкає у спірній квартирі і кого саме слід виселити з неї і не залучив цих осіб до участі в справі.
Окрім того , як вбачається з довідки про реєстрацію ( ар. сп. 46) відповідачка за головним позовом зареєстрована в спірній квартирі , а тому питання виселення її пов"язано і з питанням про зняття з реєстрації. Однак, в порушення вимог ст.. 10 ЦПК України суд не роз"яснив позивачу за головним позовом його право про уточнення і доповнення його позовних вимог , наслідків не вчинення цих дій і не залучив до участі в справі орган , чиї права і обов'язки зачіпались у даному питанні.
Крім того , позивач в позовній заяві вказав відповідачкою лише ОСОБА_2, а як вбачається з довідки Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ( ар. сп. 78) 9 вересня 2005 року до неї звернулась і ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини за законом . 9 листопада 2006 року вона з'явилась у судове засідання і була допитана у якості відповідача (ар. сп. 81), хоча ніяких документів про її родинні зв"язки зі спадкодавцем до справи не залучені . З матеріалів справи не вбачається за чиєю ініціативою співвідповідач вступила до справи , оскільки ця процесуальна дія ухвалою суду не оформлювалась і в цій частині ОСОБА_1свої вимоги не уточнював і його ставлення до залучення до участі в справі у якості відповідачки ОСОБА_3. суд не встановлював і в протоколі судового засідання ці процесуальні моменти не знайшли свого відображення ( ар. сп. 81).
Правове положення залученої до справи особи не було встановлено , оскільки як вбачається з пояснень ОСОБА_3 ( ар. сп. 81 об) вона заявила про те , що позов
3
ОСОБА_1вона підтримує , а в позові ОСОБА_2просить відмовити . Окрім того, самій ОСОБА_3. судом були роз'яснені права з посиланням на КАС України , а не на ЦПК України , у відповідності до положень якого розглядалася справа.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2суд виходив із того , що договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 , укладений 3 червня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є дійсним , що є підставою для визнання права власності на цю квартиру за ОСОБА_2. Однак, в матеріалах справи відсутні як оригінал цього договору так і оригінал розписки ,згідно до якої ОСОБА_5 були передані кошти за квартиру, а ксерокопії цих документів ніким не завірені ( ар. сп. 43,44). Окрім того , судом не були перевірені і доводи ОСОБА_1про те , що підписи , які зроблені на заповіті на ім."я позивача за головним позовом і на договорі та розписці , копії яких надані ОСОБА_7 суттєво різняться , і не призначив по справі судову почеркознавську експертизу , яка б усунула вказані протиріччя.
Не перевірені були і доводи позивача за головним позовом про суперечливість позиції відповідачки , яка протягом довгого часу не заявляла про своє право на спірну квартиру , про що свідчать як матеріали кримінальної справи по звинуваченню ОСОБА_8(ар.сп. 106).
Не знайшло в судовому засіданні і відображення факту зникнення чи приховування свідоцтва про право власності на спірну квартиру на ім."я ОСОБА_5
Згідно до положень ст.213 ЦПК України суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства постановлює рішення на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки викладені вимоги законодавства виконані не були , рішення суду підлягає скасуванню.
Виходячи із вищевикладених обставин , а також у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд , зокрема у тому разі, якщо суд вирішив питання про права та обов"язки осіб , які не брали участь у справі, а тому колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу слід задовольнити , а рішення суду слід скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі.
Керуючись ст.ст. 303, 307,311 п.4, 313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 9 листопада 2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .