Справа № 2-а-991/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   "20" квітня 2011 р.                                                                              смт. Межова

          Суддя Межівського районного суду Дніпропетровської області Літвінова Л.Ф., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області про стягнення державної соціальної допомоги «дітям війни»,

В С Т А Н О В И В:

          31 березня 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області, в якому просить зобов’язати відповідача здійснити нарахування державної соціальної допомоги «дітям війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно довідки відповідача, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась, тому просить вимоги задовольнити.

Судом винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, копію якої направлено відповідачу. Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та у встановлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки з 2009 року і по теперішній час дітям війни виплачується підвищення до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 49,80 грн. В разі ухвалення Верховною Радою України рішень щодо збільшення видатків на зазначену мету Кабінет Міністрів України гарантуватиме виплату підвищення до пенсії в розмірах, встановлених законодавством. Зокрема, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться з Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Жодним законом не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку здійснювати призначення і яким чином обчислювати даний розмір. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, Пенсійний фонд діє в межах своїх повноважень і не порушує вимоги чинного законодавства.

Розглянувши письмові заяви сторін, а також дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 –пенсіонерка, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області, що підтверджується пенсійним посвідченням останньої.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Зазначені вимоги законодавства відповідачем не дотримувалися, що підтверджується довідкою № 1824/05-18 від 25 березня 2011 року.

              Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.   

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на всій території України та є остаточними і не можуть бути оскаржені.     

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.   

В 2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.     

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, в у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни»та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону № 2195-IV).

Таким чином, виходячи з меж позовних вимог та враховуючи довідку про виплачену надбавку дитині війни, суд визнав необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.   

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 7-11, 71, 99, 158, 160, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року з урахуванням фактично виплачених сум, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області виконати постанову негайно.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Межівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови або отримання копії постанови апеляційної скарги.

          Суддя:                                                                                          Л.  Ф.  Літвінова