справа №  2-а-790/11

                                                    ПОСТАНОВА

                                                     Іменем України

   06.01.2011                                                             м. Дніпродзержинськ

 Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі судді Похвалітої С.М.,

розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

03 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська із позовом до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

У своєму позові позивач прохає суд поновити пропущений строк для звернення до суду;визнати дії неправомірними та зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2006 року по 01 вересня 2010 року, та зобов’язати й надалі при нарахуванні пенсії нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді від 03 грудня 2010 року  позовні вимоги за період з 01 січня 2006 року по 02 червня 2010 рік залишені без розгляду, у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Таким чином, предметом даного спору є вимоги зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги з 03 червня 2010 рік, та зобов’язати й надалі при нарахуванні пенсії нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Так, враховуючи вимоги позивача, довідку надану відповідачем, як заперечення на позову, вважаю, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що вбачається з наданих суду документів.

За вимогами чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не була зупинена Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік».

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає "мінімальну пенсія за віком", про яке йдеться в зазначеній статті, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Оскільки діючим законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, окрім передбаченого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому зазначена норма не є перешкодою для застосування даної величини для обчислення інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанови про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина, інших суб’єктів публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, тому суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, яка є особою похилого віку та не має можливості постійно захищати свої права в судовому порядку та вважає можливе не зазначати кінцевої дати періоду, за який потрібно здійснювати перерахунок та виплату соціальної допомоги «дитині війни», зобов’язавши відповідача здійснювати вищезазначені виплати до зміни правового регулювання здійснення нарахування та здійснення вищезазначених виплат у встановленому законом порядку або зміни правового статусу позивача.

Право позивача в такому випадку має бути захищене шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплачених сум допомоги з урахуванням отриманим сум.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 22, 46, 64 Конституції України, Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік», ст. ст. 5, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 2, 8, 11, 159-163, 183-2, 186, 256 КАС України, суд, -  

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області щодо не вчинення перерахунку та виплати ОСОБА_1   підвищення пенсій відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 03 червня 2010 року, неправомірними.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1   підвищення пенсії згідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 03 червня 2010 рік, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум за зазначені періоди.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений  судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя:                                                                      С.М.Похваліта

Суддя                                                                                          Похваліта  .С  .М