Справа № 33ц-656/07 Категорія - 1
Головуючий в 1 інстанції : Підлісна І.М.
Доповідач: Завидовська - Марчук О.Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
27 грудня 2007 року колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку
апеляційного суду Волинської області в складі :
Лончука В.Г., Завидовської - Марчук О.Г., Шевчук Л.Я., Мудренко Л.І.,Стрільчук В.А.
розглянувши в судовому засіданні в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_1до суб»єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні за касаційною скаргою відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 2 листопада 2006 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до суб»єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні, мотивуючи свій позов тим, що підприємець ОСОБА_4, в якого вона працювала з 08.01.2003 року по 30.06.2004 року не виплачував їй заробітну плату, а відповідач ОСОБА_3 не виплатила їй заробітну плату за період її роботи з 09.07.2004 року по 15.03.2006 року, у зв»язку з чим просила стягнути з ОСОБА_2 3432,78 грн. заборгованості по заробітній платі та 4920 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а з ОСОБА_3 - 1607, 87 грн. заборгованості по зарплаті та 3864 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31 серпня 2006 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої зарплати та середнього заробітку у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні - відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 2 листопада 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31.08.2006 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати і до ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати та за затримку розрахунку при звільненні - скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 08.01.2003 року до 30.06.2004 року в сумі 1735 грн. без врахування утримання прибуткового податку з громадян та інших обов»язкових платежів, та з суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 09.07.2004 року до 30. 04.2005 року в сумі 1217 грн., а також стягнути з суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 2448,7 грн. за час затримки розрахунку при звільненні без врахування утримання прибуткового податку з громадян та інших обов»язкових платежів. В решті рішення суду залишено без змін.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, в зв»язку з чим ставлять питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, як помилково скасованого.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати і до ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати та за затримку розрахунку при звільненні, апеляційний суд виходив з того, що відповідачі не подали доказів виплати ОСОБА_1 заробітної плати.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 08.01.2003 року уклала трудовий договір із суб»єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, згідно умов якого зобов»язувалась працювати продавцем неповний робочий час 20 год. в тиждень по змінному графіку з оплатою 0,5 мінімальної заробітної плати за місяць, а 30.06.2004 року вказаний трудовий договір було розірвано на підставі ст. 38 КзпП України. 09.07.2004 року ОСОБА_1 уклала аналогічний трудовий договір з підприємцем ОСОБА_3, який був розірваний 30.04.2005 року з тих же підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», в якій зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов»язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Указом
Президента України від 03.07.98 р. N727 "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності"
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі є суб»єктами підприємницької діяльності, які використовують спрощену систему оподаткування і ведуть облік витрат та доходів, відповідно до зазначеного Указу та до роз»яснень Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 21.11.2001 року №2-532/6886 «Щодо ведення книги обліку доходів і витрат» та державної Податкової Адміністрації України від 26.10.2004 року №7684/Т/17-3115 в Книзі обліку доходів і витрат.
Суд першої інстанції, перевіривши відомості, надані Управлінням Пенсійного Фонду в м.Тернополі про сплату відповідачами за позивачку належних страхових внесків у відповідності до отримуваної нею заробітної плати, довідки та податкових рахунків, з яких вбачається, що за період роботи позивачки (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з відповідачів утримувався прибутковий податок, журнал нарахування позивачці заробітної плати, довідку про зарплату, надану позивачці для обчислення пенсії, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачці виплачувалась заробітна плата вчасно і в розмірі, передбаченому трудовим договором.
Підставними є висновки суду першої інстанції про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строків розрахунку з позивачкою не порушували, а тому не можуть нести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних при звільненні ОСОБА_1 сум.
Висновки суду першої інстанції обґрунтовані, відповідають встановленим обставинам справи та вимогам матеріального закону.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3задовольнити.
Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 2 листопада 2006 року скасувати, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31.08.2006 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді з розгляду цивільних справ В.Г. Лончук
у касаційному порядку
апеляційного суду Волинської області : О.Г. Завидовська - Марчук
Л.Я. Шевчук
Л.І. Мудренко
В.А. Стрільчук