У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні 7 вересня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргу засудженого ОСОБА_1  на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу

ст.89 КК України  несудимого,

засуджено за ст. 121 ч.2  КК України на 8 років позбавлення волі. 

         Судом вирішений цивільний позов.

         Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.

         За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він разом з ОСОБА_2 12 вересня 2004 року, приблизно о 23 год., за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 на грунті особистих неприязних відносин умисно побили ОСОБА_6, внаслідок чого потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження,  від яких сталася смерть останнього.

         Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області  від 5 липня 2005 року вирок залишений без зміни.

         За змістом  касаційної  скарги засуджений ОСОБА_1  ставить питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень, оскільки умислу на заподіяння потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень він не мав, побив потерпілого, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання.Просить пом”якшити йому покарання з урахуванням усіх пом”якшуючих обставин.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

          Як вбачається з матеріалів справи,  досудове та судове слідство по  ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які  були б істотними і тягли за собою скасування вироку, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними по ній та викладеними у вироку доказами.

         І, зокрема, винність ОСОБА_1 в умисному  заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 підтверджується визнавальними  показаннями самого ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні про те, за  яких саме обставин, за що і як він разом з ОСОБА_2 умисно побили потерпілого ОСОБА_6, а після вивезли його труп, аналогічними показаннями засудженого у справі ОСОБА_2, показаннями засуджених у справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які не тільки узгоджуються між собою і відповідають фактичним обставинам справи, а й об'єктивно підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_7, свідка ОСОБА_8, даними висновку судово-медичної експертизи про характер та локалізацію заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, даними протоколів слідчих дій по справі.

         Правильно проаналізувавши зібрані по  справі докази в їх  сукупності та  давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про  винність ОСОБА_1  в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, в наслідок яких сталася смерть останнього.

         У справі немає жодних даних, які б свідчили про протизаконне насильство чи тяжку образу засудженого потерпілим, тому застосований судом кримінальний закон відповідає фактичним обставинам справи, як вони викладені у вироку.

         Дії ОСОБА_1  кваліфіковані судом вірно, а  призначене йому покарання є справедливим, оскільки відповідає тяжкості вчиненого ним  злочину та даним про його особу.

         Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну постановлених судових рішень щодо ОСОБА_1, не встановлено.

          Тому підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням учасників процесу немає.

         Керуючись  ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

         У задоволенні касаційної скарги  засудженому ОСОБА_1 відмовити.

С у д д і:

Кравченко К.Т.                 Самелюк П.О.                    Мороз М.А.