ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-а-1104/11

25.01.2011  року                                                                                          м. Сімферополь

         25 січня 2011 року о 14 годині 50 хвилин суддя Центрального районного суду                          м. Сімферополя Автономної Республіки Крим Кучеренко Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недонарахованої державної щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 29.06.2010 року,

                                                             ВСТАНОВИВ:    

            29.12.2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги як дитині війни, стягнути з відповідача на свою користь невиплачену соціальну допомогу, зобов’язати відповідача у подальшому виконувати начислення державної щомісячної допомоги та забезпечити її виплату у подальшому.  

           Відповідно до вимог ст.183-2 КАС України, справа розглядається у порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

           Відповідач у встановлений КАС України строк не надав заперечення проти позову.  

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

           Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_2, 1937 року народження, що підтверджується паспортом, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, і є особою, яка віднесена до категорії дітей війни.

Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», становить 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У позовній заяві позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити на його користь державну соціальну допомогу, зазначаючи конкретний її розмір.

             Суд в цій частині позовні вимоги задовольняє частково, і зобов’язує відповідача нарахувати і виплатити допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у порядку, передбаченому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. У задоволенні позову у частині виплати у визначеному розмірі - суд відмовляє, оскільки відповідачем ці виплати нараховані не були, а суд не може перебрати на себе функції здійснення нарахувань до пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.                      

           З матеріалів справи вбачається, що позивачу виплачувалась допомога як дитині війни, проте у розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

             За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: нарахуванню та виплаті підлягає щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни, передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 29.06.2010 року по 25.01.2011 року, з вирахуванням виплаченої відповідачем за цей час позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

           Суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача неправомірною, у зв’язку з чим, у цій частині позову необхідно відмовити.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про покладення зобов’язання на відповідача здійснювати нарахування та виплату  щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни у подальшому, оскільки ці вимоги є такими, що заявлені на майбутнє: у суду немає підстав вважати, що і в подальшому права позивача будуть порушуватися. Захисту підлягають саме порушені права.

Судові витрати суд розподіляє у порядку ч.3 ст. 94 КАС України.

На підставі ст.ст. 8, 19, 22, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст. 7, 9, 11, 94, 104, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

                                                          ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недонарахованої державної щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 29.06.2010 року - задовольнити частково.

           Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 недоотриману щомісячну державну соціальну грошову допомогу як дитині війни на підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 29.06.2010 року по 25.01.2011 року, з урахуванням вже виплачених сум за цей період.

            Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 01,70 гривень.

            В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.            

          Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим зобов’язане виконати постанову негайно.

            На постанову може бути подана апеляційна скарга до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд м. Сімферополя у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання постанови.

    Суддя