КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а- 5578/07

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 грудня 2007 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                  головуючого - судді Бєлової Л.В.,

                  суддів                         Бистрик Г.М.,

                                                      Малиніна В.В.

                  при секретарі             Гладишко О.М.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу  за  апеляційною  скаргою Управління праці і соціального захисту населення Барської районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Барського районного суду Вінницької області від 10 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Барської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення одноразової допомоги,  -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2007 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Барської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення з УПСЗН Барського району на його користь одноразову грошову компенсацію 7 860 грн.

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 10 травня 2007 року позов ОСОБА_1 до Барської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення одноразової допомоги - задоволено: стягнуто з УПСЗН Барської райдержадміністрації вінницької області на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 8510 грн. 40 коп. та в дохід держави 85 грн. 10 коп. судового збору.

Представник апелянта - Управління праці та соціального захисту населення Барської  районної державної адміністрації Вінницької області подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову Барського районного суду Вінницької області від 10.05.2007 року, не погоджуючись з судовим рішенням по справі.

В апеляційній скарзі представник апелянта зазначає що оскаржувана постанова є незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати і позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю залишити без задоволення.

   Заслухавши суддю-доповідача, доводи з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, про що свідчить видане на його ім'я посвідчення серії НОМЕР_1. Крім того, 16.05.2005р. його визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст.48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачеві належить виплатити одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що станом на травень 2005 року, момент встановлення інвалідності, складає 8700 грн.. тоді як виплачено було лише 189 грн. 60 коп. тобто в сумі передбаченій  постановою КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №836 від 26.07.1996р. для інвалідів третьої групи.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того що ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має пріоритетність перед нормами постанови КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №836 від 26.07.1996р.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується виходячи з наступного.

            Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зі змісту вимог закону України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2005 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору в частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2005 рік, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2005 рік, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року  № 836.

Саме тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

          Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

        Враховуючи викладене, колегія суддів вважає що постанова Барського районного суду Вінницької області від 10 травня 2007 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В

            Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Барської районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Барського районного суду Вінницької області від 10 травня 2007 року - залишити без задоволення.

            Постанову Барського районного суду Вінницької області від 10 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Барської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення одноразової допомоги - залишити без змін.     

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

            судді: