У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 грудня 2007 року                                                                                              м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

при секретарі судового засідання - Горобцовій Я.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та представника відповідача -   Малішенка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 21 червня 2007 року в адміністративній справі №2-а-136-1/07 за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в :

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 червня 2007 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм пенсійного законодавства, просить скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 21 червня 2007 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача в підтримку вимог апеляційної скарги, заперечення позивача та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що ОСОБА_1, як інвалід війни 2 групи, має право на підвищення пенсії, однак вказані суми позивачу не були виплачені у повному розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом війни 2 групи і даний факт підтверджується письмовими доказами.

При нарахуванні підвищення до пенсії позивачу відповідний розрахунок проводився з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України                 №1 від 3 січня 2002 року.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Також ст.22 Конституції України гарантує, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно абз.4 п.27 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», інвалідам війни пенсії або щомісячне, довічне грошове утримання, виплати якого здійснюються замість пенсії, підвищуються інвалідам Великої Вітчизняної війни 2-ї групи в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.17 зазначеного вище Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Законом України «Про підвищення мінімального розміру пенсії» від                15 липня 1999 року, з 1 вересня 1999 року було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком - 24 гривні 90 копійок. Встановлено, що цей розмір не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій (за віком), надбавок та інших доплат до пенсій.

Відповідно до п.п.«е» п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», встановлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок підвищення, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» під час призначення перерахунку пенсій відповідно до закону України "Про пенсійне забезпечення, Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та зазначених у п.1 п.п.«а» цього пункту.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 1 січня 2005 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі 332 гривні.

Згідно з п.2 Положення про управління Пенсійного фонду України у районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №442/6730 передбачено, що призначають і виплачують пенсії управління Фонду в районах, містах, районах у містах, які є юридичними особами.

Статтею 99 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» передбачено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо підвищення розміру пенсії, встановленого абз.4 п.27 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Так, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначає пільгу позивача щодо підвищення його пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони суперечать вимогам ст.ст.8, 22, 55 Конституції України, ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Дніпровський районний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 21 червня 2007 року в адміністративній справі                         №2-а-136-1/07 за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.

Головуючий                              __________________            І.Бараненко

Судді:                                         __________________                Я.Глущенко

__________________            М.Межевич

ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 10 ГРУДНЯ 2007 РОКУ