КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22а-1860/07
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2007 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бєлової Л.В.,
суддів Бистрик Г.М.,
Малиніна В.В.
при секретарі Гладишко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту Козятинської міської ради Вінницької області про стягнення недоплачених сум щорічної разової допомоги учаснику бойових дій, -
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2006 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Козятинської міської ради Вінницької області про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги як учаснику бойових дій за 2004-2006 роки у сумі 3297 грн. 25 коп.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 березня 2007 року позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту Козятинської міської ради Вінницької області про стягнення недоплачених сум щорічної разової допомоги учаснику бойових дій - задоволено частково:
- стягнуто з Управління праці і соціального захисту Козятинської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 недоплачені кошти разової щорічної грошової допомоги за 2006 рік в сумі 1545 грн;
- в решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт зазначає що оскаржувана постанова постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому просить постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 березня 2007 року - змінити, повністю задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача - Управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради Вінницької області, на користь позивача недоплачені кошти разової щорічної грошової допомоги за 2004, 2005, 2006 роки в сумі 3297грн.
|
Суддя-доповідач - Бєлова Л.В. |
Справа в апеляційній інстанції №22а - 1860/07 |
|
Головуючий в першій інстанції - Городівський А.А. |
Справа в першій інстанції № 2а-8 2007 року |
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за 2004, 2005 роки, з постановленням в цій частині нового рішення яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 пр остягнення з Управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради Вінницької області недоплачені кошти за 2004-2005 роки з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 КАС України, - Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Так, з матеріалів справи випливає що позивач - ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.10.1996 року виданого Козятинським РВК Вінницької області - є учасником бойових дій, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. (а.с.4)
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - учасникам бойових дій щорічно 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Така допомога позивачеві в 2004 - 2006 роках виплачувалась, але в значно менших розмірах.
А саме, ОСОБА_1 управлінням праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради Вінницької області було виплачено: в 2004 році -120 грн.; в 2005 році - 250 грн.; в 2006 р - 250 гривень, що підтверджується довідкою управління № 1514 від 22.11.2006 року. (а.с. 44).
Тобто сума недоплати за 2004-2006 роки становить 3297 грн. 25 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що недоплачена частина одноразової грошової допомоги підлягає стягненню у примусовому порядку за 2006 рік. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2005 роки виходячи з наступного.
Доводи суду першої інстанції про те, що позивач не має права на відшкодування грошової допомоги за 2004,2005 роки, оскільки статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про їх порушення, не можуть бути взяті до уваги, оскільки питання виплати грошової допомоги позивачу, як учаснику бойових дій. врегульовані Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення допомоги за 2004, 2005 роки.
Судовою колегією враховується, що спірні правовідносини з виплати допомоги на оздоровлення за 2004, 2005 роки виникли до 01.09.2005 року, тобто до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України.
Так, враховуючи, що виплата грошової допомоги в 2004, 2005 роках відбулася до о5 травня 2004, 2005 роках, позивач про порушення свого права на отримання такої допомоги за 2004, 2005 роки дізнався відповідно до набрання чинності КАС України - в період дії норм Цивільного кодексу України, якими встановлено трьохрічний строк позовної давності, в межах якого (23.10.2007 року) він і звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Окрім того, колегія Київського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити що Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Рядом Рішень Конституційного Суду України роз'яснено, що окремі положення Законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій є такими, що не відповідають Конституції України.
Окрім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, встановлення Законами України «Про Державний бюджет України» на 2004-2006 роки розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету, обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги, Закони про Державний бюджет України на відповідні роки звузили обсяг цього права, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов існування ветеранів війни.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції при розрахунку суми разової щорічної допомоги, обґрунтовано керувався положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України» за 2006 рік, проте необґрунтовано застосував обмеження встановлені Законами України «Про держаний бюджет» на 2004 і 2005 роки.
Судова колегія також вважає за необхідне підкреслити, що невиконання чи неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 березня 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за 2004, 2005 роки повинна бути скасована з постановленням в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з управління праці і соціального захисту Козятинської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 недоплачених коштів одноразової грошової допомоги за 2004, 2005 роки - необхідно задовольнити, в решті - постанову суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 березня 2007 року - задовольнити частково.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 березня 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за 2004, 2005 роки - скасувати.
Постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з управління праці і соціального захисту Козятинської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 недоплачених коштів одноразової грошової допомоги за 2004, 2005 роки у сумі 1752 грн. 25 коп.
В решті постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 березня 2007 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді