КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/12868/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О. Ф., Желепи О. В.

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: заявника ОСОБА_1 та представника заінтересованої особи Савчука К. П.

державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області

у складі судді Волчка А. Я.

від 30 травня 2024 року

у цивільній справі № 369/4283/24 Києво-Святошинського районного суду Київської області

за скаргою ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: Шевченківський відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною скаргою, мотивуючи її тим, що на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/10724/18 від 20.11.2018 року, виданого 21 жовтня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 500 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Вважала, що державним виконавцем К. П. Савчуком Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на запит позивача від 01.02.2024 року (відповідь отримано 13.02.2024 р.), а також Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на скаргу від 14.02.2024 року (відповідь отримано 12.03.2024 р.) було здійснено розрахунок індексації розміру аліментів та обчислено розмір заборгованості зі сплати аліментів за період з листопада 2018 року по теперішній час з порушенням норм діючого законодавства.

Стверджувала, що за даними Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) боржником за 2018-2023 роки сплачено 100 698,34 грн, утім, на рахунок стягувача надійшла сума в розмірі - 100 203,22 грн.

Вказувала також на те, що Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а також Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надано детального розрахунку індексації розміру аліментів за період з листопада 2018 року по теперішній час. Державним виконавцем К. П. Савчуком Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) неправильно було застосовано норми Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №°1078.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо розрахунку заборгованості Боржника; визначити індексацію розміру аліментів, які підлягають сплаті у розмірі - 784,50 грн станом на грудень 2023 року; визначити заборгованість боржника зі сплати аліментів у розмірі - 9 958,28 грн. та зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести перерахунок індексації розміру аліментів та заборгованості боржника.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та визнати неправомірними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо розрахунку заборгованості боржника, визначити індексацію розміру аліментів, які підлягають сплаті у розмірі - 784,50 грн станом на грудень 2023 року, визначити заборгованість боржника зі сплати аліментів станом на 01.01.2024 у розмірі - 9 958,28 грн, зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести перерахунок індексації розміру аліментів та заборгованості боржника.

Зазначає, що судом першої інстанції не було проведено жодного розрахунку та аналізу індексації розміру аліментів за період з листопада 2018 року по теперішній час, заінтересованою особою не зазначено жодних правових підстав відповідно до яких заборгованість боржника станом на 31.01.2024 р. відсутня. Виконавчою службою не роз`яснено, які правові підстави стягнення аліментів з боржника в меншому розмірі ніж ним же і обчислено, а також ігнорується порушення Боржником п.14 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» - відповідно якого доставка стягувачу грошових переказів утриманих аліментів провадиться за рахунок платника аліментів.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ МЮ (м. Київ), посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною. Зазначив, що розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати. Із звітів неможливо встановити чи утримується банківською установою, у якій стягувачем відкрито рахунок, та у якому розмірі, комісія за банківські операції із зарахування коштів на рахунок. Стягувач жодного разу не звертався до державного виконавця та не надавав інформацію про розмір фактично отриманих аліментів на рахунок, що відкритий у банківській установі, а також про розмір комісії, яку утримує банківська установа із наданням відповідних підтверджуючих документів на кожен такий платіж. Вказував, що у державного виконавця відсутня можливість самостійно встановити фактичну суму коштів, яка надійшла на рахунок стягувача, як сплата аліментів згідно виконавчого листа. Щодо індексації аліментів вказував, що законодавча норма щодо проведення індексації виконавцем вступила в силу лише з 25 вересня 2020 року, а тому виключно із цієї дати виконавець має проводити індексацію згідно виконавчого листа й така індексація була проведена до 31.12.2022 року, адже на 2023 рік вона була зупинена Законом України «Про державний бюджет про 2023 рік», й поновлена з 01.01.2024 року й становила станом на цю дату 695,16 грн.

У поданій відповіді на відзив ОСОБА_1 заперечувала проти доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, вважаючи їх безпідставними. Зазначала, що сума коштів, зазначена та врахована державним виконавцем при розрахунку заборгованості, відрізняється від суми коштів реально отриманої стягувачем. Так, за даними Звіту про здійснені відрахування та виплати ТОВ «ІБІС» від 06.02.2024 р.№ 14, наданого на вимогу відповідача (додаток до відзиву на скаргу від 16.04.2024 р.) вказано лише суми коштів утримані з боржника. При цьому не зазначено, які саме суми було перераховано стягувачу. Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не зазначено жодних правових підстав відповідно до яких заборгованість боржника станом на 31.01.2024 р. відсутня, а також не надано жодного розрахунку індексації розміру аліментів у відзивах від 16.04.2024 р. та 16.07.2024 р. та не надано витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження. Тому, яким чином виконавчою службою здійснювався розрахунок індексації розміру аліментів визначити неможливо.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу із наведених у ній підстав та доводів.

Державний виконавець Савчук К. П. Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) проти задоволення апеляційної скарги заперечив із підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення ОСОБА_1 , державного виконавця Савчука К. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 21.10.2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області на підставі рішення суду від 20.11.2018 року, видано виконавчий лист у цивільній справі № 369/10724/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі

1 500 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що розрахунок індексацій аліментів, проведений державним виконавцем й відповідно до якого індексація станом на 31.01.2024 року становить 695,16 грн, відповідає встановленому Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що набула чинності 25 вересня 2020 року виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів (частина 1 ст. 71)

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема подання заяви стягувачем або боржником (п. 2 частини 4 ст. 71 вказаного Закону).

Відповідно до виконавчого листа (а.с. 59), що виданий 21.10.2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі №369/10724/18, 20.11.2018 року суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1500 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Виконавче провадження (ВП №60699250) за вказаним виконавчим листом відкрито постановою державного виконавця від 21 листопада 2019 року (а.с. 55).

Згідно відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 9) індексацію аліментів проведено за період із 25.09.2020 року по 31.12.2022 року, а також за період з 01.01.2024 року по 31.01.2024 року, і станом на 31.01.2024 року становить 695, 16грн.

Згідно відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.02.2024 р. (а.с. 10), що надана на заяву ОСОБА_1 , заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом № 369/10724/18 від 21.10.2019 року станом на 31.01.2023 року відсутня. Індексація станом на 31.01.2024 року становить 695,16 грн.

Отже державним виконавцем за заявою стягувача ОСОБА_1 , на виконання вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», було повідомлено про стан заборгованості у виконавчому провадженні й проведення індексації.

Перевіряючи доводи скаржника щодо неправильного розрахунку індексації колегія суддів виходить з наступного.

У скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 184 СК України вважає, що державним виконавцем індексація мала бути проведена з листопада 2018 року.

Так, частинами першою та другою статті 184 СК України встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Разом із тим, обов`язок здійснення індексації саме державним виконавцем покладена на останнього законом лише з 25 вересня 2020 року, а її проведення за попередній період відповідно до ст. 184 СК України можливе за заявою одержувача аліментів до платника аліментів про стягнення сум індексації у позовному провадженні. Отже відповідні доводи апеляційної скарги колегією відхиляються, як безпідставні.

Про необхідність звернення до суду для відповідного перерахунку, Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомило ОСОБА_1 надаючи 11.03.2024 року відповідь за її заявою.

Щодо безпосередньо сум індексації аліментів за період з 25 вересня 2020 року, колегія суддів, ураховуючи розрахунок, наведений ОСОБА_1 у скарзі, виходить з такого.

Суми індексації аліментів за період з вересня 2020 року до січня 2021 року становить 404 грн; з лютого 2021 року до квітня 2021 року - 472, 5 грн; з травня 2021 року до жовтня 2021 року - 1341 грн; з листопада 2021 року до лютого 2022 року - 1122 грн; з березня 2022 року до квітня 2022 року - 690 грн; у травні 2022 року - 456 грн; з червня 2022 року до липня 2022 року - 1029 грн; з серпня 2022 року до жовтня 2022 року; з листопада 2022 року до грудня 2022 року - 1434 грн, а всього за період з вересня 2020 року до 31 грудня 2022 року - 8 221,5 грн.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік зупинена, отже підстави для індексації аліментів також відсутні.

Із розрахунку заборгованості із сплати аліментів (а. с. 14-15), здійсненим державним виконавцем Савчуком К. П. вбачається, що станом на 01 січня 2024 року заборгованість ОСОБА_2 із сплати аліментів, що встановлені у розмірі 1500,00 грн щомісячно, має від`ємне значення «- 9200,34 грн».

Отже, ураховуючи індексацію за період з вересня 2020 року до грудня 2022 року у розмірі 8221,5 грн, доводи ОСОБА_1 про наявність заборгованості не знаходять підтвердження.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо порушення боржником п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», відповідно до якого доставка стягувачу грошових переказів утриманих аліментів провадиться за рахунок платника аліментів, адже ОСОБА_1 звернулась із скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному ст. 447 ЦПК України, не зазначивши, що вимоги якого закону були порушені саме державним виконавцем.

З матеріалів справи вбачається, що за даними Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) боржником за 2018-2023 роки сплачено 100 698,34 грн.

Скаржник ОСОБА_1 стверджує, що на її рахунок упродовж цього часу надійшла сума в розмірі - 100 203,22 грн.

Водночас різниця у сумі перерахованих й отриманих аліментів, що становить 495,12 грн, не утворюють заборгованість за вказаний період, адже остання, як встановлено станом на 01 січня 2024 року має від`ємне значення «- 9200,34 грн»

Доказів звернення ОСОБА_1 до державного виконавця й надання інформації про розмір фактично отриманих аліментів на рахунок, що відкритий у банківській установі, а також про розмір комісії, яку утримує банківська установа із наданням відповідних підтверджуючих документів на кожен такий платіж, матеріали справи не містять. Оскільки із звітів про здійснення відрахування та виплати за місцем роботи боржника неможливо встановити чи утримується банківською установою, у якій стягувачем відкрито рахунок, та у якому розмірі, комісія за банківські операції із зарахування коштів на рахунок, колегія суддів погоджується із доводами державного виконавця, про відсутність можливості самостійно встановити фактичну суму коштів, яка надійшла на рахунок стягувача як сплата аліментів згідно виконавчого листа.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення скарги відсутні, адже доводи щодо порушення державним виконавцем вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» й п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» не встановлені.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 жовтня 2024 року.

Судді Є. П. Євграфова

О. В. Желепа

О. Ф. Мазурик