Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 11 жовтня 2024 року                                                                         Справа № 520/16192/24  

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши матеріали позовної заяви    ОСОБА_1   ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )   до   Військової частини НОМЕР_2   ( АДРЕСА_2 ,   код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )   про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військовій частині НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 590 грн. 25 коп. у день з 27.10.2021 по 27.04.2022 терміном 182 календарних днів у загальній сумі 107 425 грн. 50 коп. (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.

Відповідач надав до суду відзив, з позовними вимогами не погоджується, просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Позивач, з 01.08.2014 року по 26.10.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

19 жовтня 2015 року позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_4 .

Проте, за період проходження служби Позивачу не здійснювалась виплата в повному обсязі грошового забезпечення за час проходження військової служби.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року № 520/27941/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та зобов`язали військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 26.10.2021 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - березень 2018 року із урахуванням абзацу 4 п. 5 Постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Як вбачається з довідки «Ощадбанк» Відповідач 22.05.2024 виконав рішення суду та виплатив грошові кошти на виконання рішення суду у розмірі - 84 638 грн. 93 коп.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року №520/27944/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та зобов`язали військову частину НОМЕР_2 виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин за період з 2014 року по 2018 рік.

Як вбачається з довідки «Ощадбанк» Відповідач 22.05.2024 виконав рішення суду та виплатив грошові кошти на виконання рішення суду у розмірі - 24334 грн. 67 коп. але не нарахував та не виплатив Позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені  Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII  Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей  (далі по тексту  -  Закон №2011-ХІІ).

За приписами  ст.1 Закону №2011-ХІІ  соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2  ст.1-2 Закону №2011-ХІІ  у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Абзацом 1 ч.1  ст.9 Закону №2011-ХІІ  встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п.1 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого  наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.

Спеціальне законодавство, що регламентує порядок проходження військової служби, не містить норм щодо регулювання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку у зв`язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.

Слід зауважити, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас, такі питання врегульовані  Кодексом законів про працю України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм  КЗпП України  при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.04.2020 року у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 року у справі № 400/2884/18, від 20.01.2021 року у справі № 200/4185/20-а, від 20.01.2021 року у справі № 240/12238/19, від 05.03.2021 року у справі № 120/3276/19-а, від 31.03.2021 року у справі № 340/970/20.

Згідно зі  ст.116 КЗпП України  (в редакції, чинній на час звільнення позивачки зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України  визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною 1  ст.117 КЗпП України  (в редакції, чинній на час звільнення позивачки зі служби) встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені  статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2  ст.117 КЗпП України  при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас,  Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ  положення  статті 117 КЗпП України  викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені  статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені  ст.116 КЗпП України  строки є підставою для відповідальності, передбаченої  ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку.

Тож у випадку встановлення порушення роботодавцем вищевказаних норм та наявності для застосування до останнього наслідків, передбачених  статтею 117 КЗпП України, належним способом захисту порушених прав працівника буде стягнення з такого роботодавця суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивача виключено зі списків особового складу та знято із всіх видів забезпечення.

Матеріалами справи підтверджується факт того, що при звільненні позивача з військової служби  з останнім не проведено повний розрахунок.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги  ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Разом із тим, відповідно до  статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно з  Законом №2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100  (далі по тексту  Порядок №100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна  заробітна плата працівника.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абз.2 п.7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено  наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.

З огляду на матеріали справи, останнім днем виключення позивача зі списків військової частини та всіх видів грошового забезпечення є 26.10.2021 року, тому  двома попередніми місяцями перед звільненням є серпень 2021 року та вересень 2021 року.

Відповідно до довідки про доходи, нараховане грошове забезпечення позивача за два останні місяці перед звільненням складає: за серпень 2021 року – 18002,63 грн, за вересень 2021  - 18002,63 грн, всього – 36005,26 грн.

Таким чином, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить  590,25 грн (36005,26 грн./61(31+30) календарні дні за останні два повні місяці перед звільненням).

Як зазначено вище, з 19.07.2022 положення  статті 117 КЗпП України  передбачають, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені  статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Оскільки позивача звільнено зі служби 26.10.2021, а остаточний розрахунок  із позивачем у зв`язку із звільненням проведено 24.05.2024, тому з відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за шість місяців відповідно до вимог  ст.117 КЗпП України  182 календарних днів.

З урахуванням вищенаведених висновків суду, сума компенсації середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення складає 107425,50 грн (182 календарних днів х 590,25 грн).

Отже позовні вимоги слід задовольнити.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст.   14,   22,   194,   243,   246,   249,   250,   255,   258,   262,   295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1   ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )   до   Військової частини НОМЕР_2   ( АДРЕСА_2 ,   код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )   про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військовій частині НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 590 грн. 25 коп. у день з 27.10.2021 по 27.04.2022 терміном 182 календарних днів у загальній сумі 107 425 грн. 50 коп. (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                       Сагайдак В.В.