ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 617/1927/21 Номер провадження 11-кп/814/1526/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем – ОСОБА_5 ,

за участі прокурора – ОСОБА_6 ,

представнику потерпілого – адвоката ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого – ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021221250000212 за апеляційними скаргами прокурора Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_10 , представника потерпілої – адвоката Булах – ОСОБА_11 в інтересах потерпілої ОСОБА_12 на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 12 березня 2024 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Осколкове Мглинського району Брянської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 121 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_12 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 майнову шкоду в розмірі 8585 грн та моральну шкоду в розмірі 500000 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_12 відмовлено.

Вирішено питання щодо запобіжного заходу, арешту майна, процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком суду  ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

01.09.2021 в період часу з 22 год. 30 хв. до 22 год. 55 хв. ОСОБА_9 разом зі своїм знайомим ОСОБА_13 поблизу території домоволодіння в АДРЕСА_1 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, що полягали у образах потерпілим в бік ОСОБА_9 , під час сварки, в ході якої ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, умисно, наніс по одному удару кухонним ножем: в ліву область обличчя, шиї та лівого плеча потерпілого, а також в праву область грудної клітини, внаслідок чого спричинив ОСОБА_13 тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа в проекції 2-4 міжреберій на межі від середньо-ключичної та передньо-пахвової ліній, з ушкодженням передньої стінки пахвової артерії, яке призвело до масивної крововтрати, що і стало безпосередньою причиною смерті ОСОБА_13 .

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_14 з ч.1 ст. 115 на ч.2 ст.121 КК України, суд вказав, що під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_9 дійсно завдав потерпілому удару, який є тяжким тілесним ушкодженням, проте після бійки з потерпілим він залишив місце події, щоб відвернути небезпеку від своїх рідних. Відповідно до висновку експерта потерпілий після отриманих ушкоджень міг жити ще 30 хв., та як підтверджують свідки був живим та мав змогу пересуватися приблизно 10 хв. Тобто поранення потерпілого не призвело до такого стану потерпілого, яке б давало йому підстави вважати, що він досяг злочинного умислу на вбивство ОСОБА_13 , проте маючи таку можливість, не продовжив своїх дій.

Тобто суд дійшов висновку, що ОСОБА_9 діяв з неконкретизованим умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, а до настання смерті потерпілого необережно.

На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого через м`якість, просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст. 115 КК України у виді 14 років позбавлення волі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд дійшов неправильного висновку про відсутність у ОСОБА_9 умислу на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_13 , так як про наявність у обвинуваченого умислу на вбивство свідчить характер нанесених тілесних ушкоджень, а саме потерпілому було причинено 4 удари небезпечним предметом ножем у життєво важливі органи та вразливі місця тіла потерпілого: в ліву області обличчя, шиї та лівого плеча потерпілого, а також в праву область грудної клітини. Кількість ударів не заперечує і сам обвинувачений, а спрямованість його ударів в голову, шию, плече, грудну клітину вказують на наявність у обвинуваченого умислу на позбавлення потерпілого життя.

Не звернув увагу суд і на довжину леза ножа, яка складає 20 см, загальна довжина ножа 32,5 см., та силу ударів.

Також вказує про призначення ОСОБА_9 занадто м`якого покарання, оскільки свою вину у вчиненому ОСОБА_9 не визнав, як і позов потерпілої, намагався перекласти вину на ОСОБА_13 , завдану шкоду не відшкодував, злочин вчинив за наявності обставини, яка обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Не попросив вибачення у потерпілої.

Вказує, що суд безпідставно вказав про активне сприяння розкриттю злочину, оскільки він стверджував, що не пам`ятає подій, постійно змінював свої показання.

Крім цього вважає, що ОСОБА_9 після події робив лише вигляд, що він надає допомогу ОСОБА_13 , у той час як від його дій ніякого результату не було, маючи медичну освіту, розпочав вчиняти якісь дії для надання першої медичної допомоги після вмовлянь та усвідомлення вчиненого перед великою кількістю свідків.

В апеляційній скарзі представник потерпілої просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим та засудити ОСОБА_9 за ч.1 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі.

В частині часткового задоволення цивільного позову вирок суду змінити, збільшити розмір стягнення моральної шкоди до 2400000 грн.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд безпідставно змінив кваліфікацію дій обвинуваченого, так як не враховано кількість ударів, їх спрямованість, те, що він завдав ударів в життєво важливі органи, тяжкість заподіяних ушкоджень.

Вказує, що суд дуже узагальнено та стисло описав у своєму рішення досліджені докази та пояснення учасників, не зазначивши про довжину леза ножа, локалізацію тілесних ушкоджень, кількість ударів, поведінку обвинуваченого та події, що передували, що вказує на наявність прямого умислу на заподіяння смерті потерпілому.

При цьому вказує, що в судовому засіданні ОСОБА_9 вказав, що він здійснив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Суд не надав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та потерпілої, які негативно характеризують обвинуваченого, вказують про його неврівноваженість, агресивність, конфліктність, у той час як потерпілий не був конфліктним. Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні детально описала стан ОСОБА_9 після вчинення злочину, його погрози на її адресу.

З висновків судово-психіатричної експертиз від 29.09.2021 та 09.11.2023 вбачається, що ОСОБА_9 усвідомлював свої дії та міг керувати ними, а з висновку від 23.01.2024 обвинувачений на час вчинення кримінального правопорушення мав високий рівень самоконтролю та саморегуляції зі схильністю до накопичення невідредагованих негативних емоцій.

Вказує, що суд призначив обвинуваченому занадто м`яке покарання, так як не врахував, що свою вину у вчиненому ОСОБА_9 не визнав, цивільний позов потерпілої визнач частково, будь-яку шкоду не відшкодував, вибачення не попросив, намагався покласти вину на потерпілого, вказуючи, що саме потерпілий прийшов його вбити. Не враховано обставину, яка обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Спочатку свою вину не визнавав взагалі, а під впливом беззаперечних доказів його вини вказав, що вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, що не може бути розцінене як активне сприяння розкриттю злочину.

Вважає, що надання медичної допомоги з боку обвинуваченого це була вимушена дія, так як вчинив злочин при великій кількості свідків, а тому був змушений робити вигляд, що він надає допомогу, яка була безрезультатною.

Зазначає, що ОСОБА_9 має медичну освіту та повинен був розуміти, що при кровотечі непрямий масаж серця не виконується, тому його дії були спрямовані на погіршення стану здоров`я потерпілого.

У зв`язку з вказаним суд вважає, що сума моральної шкоди є значно більшою від стягнутої судом.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, прокурора та представника потерпілої в підтримку апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч.2 ст. 121 КК України, є правильним, ґрунтується на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні та отримали належну оцінку.

Доводи прокурора та представника потерпілої про те, що дії ОСОБА_9 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 115 КК України є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. При цьому, злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень. Умисне тяжке тілесне ушкодження є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Зокрема, умисне вбивство відрізняється від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, і визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється прямим умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю.

Разом із цим, питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

З показань обвинуваченого вбачається, що він не заперечує саму подію та те, що саме він завдав ОСОБА_13 ножового поранення, в результаті якого потерпілий помер.

При цьому, як ОСОБА_9 , так і усі свідки вказують, що обвинувачений з іншими особами в будинку сім`ї Кусачових вживали спиртні напої. Будь-яких сварок між ними не було. Конфлікт між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , який не був серед гостей Кусачових, стався поблизу домоволодіння Кусачових, з чого вбачається, що саме потерпілий прийшов до обвинуваченого. Під час розмови між ними виникла сварка, а потім бійка, під час якої обвинувачений та потерпілий завдали один одному ударів, про що свідчать наявність тілесних ушкоджень у обох учасників бійки. Крім цього під час бійки ОСОБА_9 завдав ОСОБА_13 ножові поранення.

З висновку судово-медичної експертизи № 12-17/111-ВЛ/21 від 28.10.2021 вбачається, що при дослідженні трупа ОСОБА_13 у нього виявлені такі тілесні ушкодження: одне не проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа в проекції 2-4 міжреберій, на відстані 13,5 см вправо від умовної серединної лінії тіла, з дефектами по ходу ранового каналу великого та малого грудного м`язу, з ушкодження передньої стінки пахвової артерії. Саме ушкодження передньої стінки пахвової артерії призвело до масивної крововтрати та стало причиною смерті, було спричинене прижиттєво в період часу, що обчислюється хвилинами (до 30 хв.) до моменту настання смерті. Непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення та перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті, утворилося внаслідок дії, ймовірніше за все, ножа, колючо-річужого предмета з помірно вираженими ребрами, удар вірогідніше за все зліва-направо та зверху-вниз. Крім цього, також виявлені тілесні ушкодження, які утворилися в результаті ударної дії тупого, твердого предмету, за механізмом тертя-ковзання, обчислювалося хвилинами-десятками хвилин до настання смерті, зокрема: одне садно на лівому лікті, два садна у верхній третині лівого передпліччя, по одному саднові внутрішньої та зовнішньої поверхні правого передпліччя, три садна на тильній поверхні правої кисті у основи 5 пальця, садно на правому коліні з переходом на поверхню гомілки, одне садно на передній поверхні правої гомілки, 4 садна на правій стопі, садно на лівому коліні з переходом на передню поверхню гомілки, проникаюча поверхнева рана на лівому плечі, синець на правому плечі, синець на тильній поверхні лівої кисті біля основи 2-4 пальців, дві непроникаючі поверхневі рани на обличчі та шиї, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Отже, висновком експерта було встановлено, що ножове поранення, внаслідок якого настала смерть потерпілого, було не проникаюче, і саме ушкодження артерії призвело до масової крововтрати та стало причиною смерті. Інші ножові поранення в область обличчя та шиї є непроникаючі поверхневі і визнані легкими тілесними ушкодженнями. Оскільки ножове поранення, від якого настала смерть, не проникаюче, довжина леза ножа, яким завдано поранення, на що вказують апелянти, в даному випадку, не мала визначального значення.

Як вбачається з висновку експерта № 12-17/111-ВЛ/21 від 28.10.2021 ОСОБА_13 після отримання поранення міг жити до 30 хвилин та активно пересувався, що підтвердили свідки, зокрема ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , так як бачили, що він рухався.

При цьому, після завдання вказаних вище поранень потерпілому ОСОБА_9 , розуміючи, що потерпілий активно рухається та почав перебігати дорогу, маючи реальну можливість довести свій умисел на вбивство до кінця, цього не зробив, не перешкоджав потерпілому відійти від місця конфлікту, не намагався вчинити дії для його переслідування та позбавлення ОСОБА_13 життя, а навпаки тримався його осторонь та підійшов до нього лише після того, як його покликали для надання медичної допомоги потерпілому.

Також судом встановлено, що після конфлікту ОСОБА_9 перебував у збудженому стані, про що свідчать матеріали справи та свідки, висловлювався незензурною лайкою, при цьому свідки вказували, що він не вчиняв сварку зі ОСОБА_15 , а його лайка не була звернена до когось. Після того як заспокоївся та усвідомив обставини події намагався надати медичну допомогу ОСОБА_13 , що не заперечує і представник потерпілого в апеляційній скарзі.

Колегія суддів не надає оцінку доводам апеляційних скарг про неправильне надання ОСОБА_9 медичної допомоги ОСОБА_13 , оскільки факт неналежного надання медичної допомоги медичним працівником повинен бути встановленим відповідно до діючого законодавства. Також колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_13 помер до прибуття швидкої медичної допомоги, у той час як непрямий масаж серця проводиться як реанімаційний захід при зупинці серця.

Судом враховано показання свідків, зокрема і в частині характеристики ОСОБА_9 , як позитивні, так і негативні, проте вказані дані не свідчать про наявність умислу у обвинуваченого на вбивство потерпілого.

Отже, під час розгляду кримінального провадження суд дійшов обгрунтованого висновку, що суб`єктивне ставлення ОСОБА_9 до наслідків своїх дій у вигляді смерті ОСОБА_13 характеризується необережністю.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що встановлені фактичні обставини кримінального провадження, за яких настала смерть потерпілого, а також мета та мотив ОСОБА_9 , виключають можливість кваліфікації його дій за ст. 115 КК України як умисне вбивство.

Водночас, оскільки ОСОБА_9 , завдаючи ушкодження ножем потерпілого, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та міг передбачити суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомого припускав їх настання, тому суд кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

З такими висновками погоджується й колегія суддів, а тому вважає необґрунтованими твердження прокурора та представника потерпілої про наявність у ОСОБА_9 прямого умислу, спрямованого саме на умисне вбивство потерпілого.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтується на належних та допустимих доказах, яким суд надав належну оцінку.

Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги, передбачені ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст.12 КК України, особу обвинуваченого, який не судимий, характеризуючі дані, наявність обставин, які пом`якшують покарання: активне сприяння розкриттю злочину та надання медичної допомоги потерпілому відразу після вчинення злочину, обставини, яка обтяжує покарання – вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Доводи прокурора про відсутність активного сприяння розкриттю злочину спростовуються матеріалами справи, зокрема тим, що обвинувачений як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду не відмовлявся надавати показання, брав участь у слідчих експериментах та експертних дослідженнях, не вчиняв жодних перешкод для об`єктивного встановлення обставин провадження. Надання медичної допомоги потерпілому відразу після події підтверджується показаннями свідків. Тому суд правильно визнав ці обставина, як обставини, які пом`якшують покарання.

Тобто судом враховані всі обставини, які були встановлені під час судового розгляду та на які вказують апелянти. Інших обставин учасниками не зазначено та колегією суддів не встановлено.

Таким чином, призначене ОСОБА_9 покарання в повній мірі відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст.409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_9 , колегія суддів не вбачає. Тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

       Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області  ОСОБА_10 , представника потерпілої – адвоката Булах –  ОСОБА_11  в інтересах потерпілої ОСОБА_12  залишити без задоволення, а вирок Машівського районного суду Полтавської області від 12 березня 2024 року щодо ОСОБА_9 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її  проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою – в той самий строк, з дня отримання копії ухвали.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4