ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 680/98/24

Провадження № 22-ц/4820/1735/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 04 липня 2024 року (суддя Яцина О. І., повне судове рішення складено 12.07.2024) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

15 лютого 2024 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що ОСОБА_1 14 грудня 2023 року близько 13 год у магазині «Явір» у с. Заміхів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області ображала її нецензурними словами, шарпала за одяг, штовхнула до стіни та зірвала з її шиї золотий ланцюжок. Вона повідомила про подію на лінію «102». Начальник СПД ВП № 2 Кам`янець-Подільського РУП ГУНП у Хмельницькій області за результатами розгляду звернення повідомив про відсутність у діях відповідачки ознак кримінального та адміністративного правопорушень, рекомендовано для вирішення спірних питань, відшкодування матеріальної та моральної шкоди звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. Пошкоджений ланцюжок виготовлено із золота 585 проби, маса 10,51 г, ремонту він не підлягає. Вартість нового ланцюжка складає 26300 грн, а ціна лому золота 1470 грн за один грам. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 їй завдано матеріальну шкоду в розмірі 10850,30 грн (26300 грн - (1470 грн х 10,51 г)).

Окрім того, неправомірними діями відповідачки завдано також немайнових втрат, спричинених моральними і фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у її житті. Наслідками психотравмуючої події є переживання, негативні спогади, тривога, почуття дискомфорту, необхідність змін у повсякденному життя, пов`язаних з усуненням заподіяної шкоди.

Тому позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 10850,30 грн, моральної шкоди - 10000 грн.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 04 липня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 10850, 30 грн, моральну шкоду у розмірі 1000 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати. Посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вимог. Свідок ОСОБА_3 не була очевидцем подій. Позивачка в судовому засіданні надавала непослідовні пояснення, плуталась у відповідях, суд не врахував її заінтересованість. Звертає увагу суду, що в копії квитанції № Е 028856 від 11.01.2024, виданій відділенням Пробірного контролю Центрального казенного підприємства пробірного контролю у м. Вінниці, не вказано, що золотий ланцюжок надійшов у пошкодженому вигляді. Піддає сумніву як доказу листу ФОП ОСОБА_4 з огляду на відсутність ідентифікуючих ознак приналежності ланцюжка позивачці, відсутність печатки та штампу ФОП, відсутність вказівки про майстра ОСОБА_5 у долучених до позовної заяви копіях свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_4 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За змістом документів, складених працівниками поліції, внаслідок виїзду на місце події, на її думку, не підтверджено вчинення нею неправомірних дій щодо позивачки.

У відзиві представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Вважає твердження відповідачки про недопустимість показань ОСОБА_3 як свідка хибними з огляду на вимоги частини 1 статті 90 ЦПК України. Вважає подані позивачкою докази належними та допустимими.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що згідно з рапортом поліцейського СПД № 1 ВП № 2 Кам`янець-Подільського РУП Хмельницької області від 14 грудня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 14 грудня 2023 року о 13:30 год у магазині «Явір» у с. Заміхів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області виникла суперечка, під час якої сторони конфлікту тілесних ушкоджень не отримали (а. с. 11).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 15 грудня 2023 року близько 13:00 год 14 грудня 2023 року у магазині «Явір» ОСОБА_1 обзивала її нецензурними словами і шарпала за одяг, штовхнула до стіни та з великою силою зірвала ланцюжок, від чого у неї на шиї з`явилося почервоніння (а. с. 12).

Зі змісту довідки про результати перевірки по факту звернення ОСОБА_2 установлено, що остання і ОСОБА_1 протягом тривалого часу перебувають в неприязних відносинах. 14.12.2023 близько 13:30 год у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 між сторонами виникла суперечка, під час якої зі слів ОСОБА_2 . ОСОБА_1 ображала її нецензурними словами, шарпала за одяг та розірвала золотий ланцюжок на шиї, не заподіявши тілесних ушкоджень. Опитана ОСОБА_1 підтвердила, що перебуває в неприязних відносинах з позивачкою. У день події між ними виник черговий словесний конфлікт під час якого ОСОБА_2 вилила їй на одяг гарячу каву, а вона відштовхнула її в сторону. Опитана продавець магазину ОСОБА_7 пояснила, що дійсно між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 14.12.2023 виникла суперечка в магазині «Явір», але вона не чула нецензурних слів та бійки не бачила. Опитана ОСОБА_9 пояснила, що перебувала біля магазину і чула, що всередині відбувається сварка між сторонами, в ході якої ОСОБА_1 вживала нецензурні слова до ОСОБА_8 (а. с. 13).

Згідно з повідомленням СПД № 1 ВП № 2 Кам`янець-Подільського РУП ГУНП у Хмельницькій області за результатами перевірки звернення позивачки не встановлено ознак кримінального та адміністративного правопорушень, рекомендовано для вирішення спірних питань, відшкодування матеріальної та моральної шкоди звернутися до суду в порядку цивільного судочинства (а. с. 14).

З наданих до суду фото видно, що на шиї позивачки наявне почервоніння та пошкоджений ланцюжок (а. с. 15).

Відповідно до заяви-квитанції № 02856 від 11.01.2024, виданої відділенням Пробірного контролю Центрального казенного підприємства пробірного контролю у м. Вінниці, маса ланцюжка складає 10,51 г (а. с. 16).

Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_4 від 13.01.2024 ланцюжок плетіння «Нона» вагою 10,51 г ремонту не підлягає. Вартість нового ланцюжка складає 26300 грн, ціна лому 1470 грн за 1 г.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснила, що 14 грудня 2023 року приблизно о 13 год. перебувала біля магазину «Явір» у с. Заміхів. З приміщення магазину лунав жіночий галас. Через декілька хвилин із приміщення магазину вийшла ОСОБА_1 , а потім ОСОБА_2 , яка була схвильована та розповіла, що між нею та ОСОБА_1 сталася суперечка, під час якої остання шарпала ОСОБА_2 за одяг та зірвала з її шиї ланцюжок.

Допитана в якості свідка ОСОБА_2 надала суду першої інстанції показання, що 14 грудня 2023 року майже о 13 год. вона прибула до магазину «Явір» у с. Заміхів щоб забрати орендну плату. У приміщенні магазину перебувала ОСОБА_1 , яка одразу ж розпочала суперечку, ображала її нецензурними словами і шарпала за одяг, після чого штовхнула до стіни та зірвала з шиї золотий ланцюжок. Після вказаного конфлікту вона звернулася до поліції.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що за умови недоведеності відповідачкою відсутності її вини шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

У частинах 1, 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності та недопустимості наданих позивачкою доказів та неналежну оцінку судом доказів колегія суддів відхиляє.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розмір збитків, завданих внаслідок пошкодження золотого ланцюжка, визначений даними, які містяться в заяві-квитанції № 02856 від 11.01.2024, виданої відділенням Пробірного контролю Центрального казенного підприємства пробірного контролю у м. Вінниці, довідці ФОП ОСОБА_4 від 13.01.2024, та відповідачкою не спростований.

Зазначеними доказами підтверджується вага та вартість пошкодженого ланцюжка, вартість 1 г лому золота, а також неможливість здійснення ремонту пошкодженого майна.

Щодо відсутності печатки на довідці ФОП ОСОБА_4 , то колегія суддів керується вимогами частини 1 статті 58-1 ГК України, відповідно до якої використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильної оцінки судом першої інстанції показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_8 з огляду на те, що ОСОБА_3 не бачила обставин конфлікту, а дізналась про нього зі слів позивачки, а також неврахування судом заінтересованості ОСОБА_8 , колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 69 ЦПК України свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані (стаття 90 ЦПК України).

Свідок ОСОБА_3 надала суду пояснення про відомі їй обставини, що мали місце в момент події, вказавши джерело своєї обізнаності з подіями, які безпосередньо не бачила.

Показання свідків є послідовними, узгоджуються з іншими доказами у справі.

В частині вирішення вимог щодо відшкодування моральної шкоди колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції.

Згідно з частинами 1, 2 і 3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року з послідуючими змінами розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначив саме з урахуванням обставин справи, характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнала ОСОБА_8 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020).

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідачки з висновками суду першої інстанції.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про покладення на відповідачку всієї суми заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Документально підтверджені витрати позивачки на професійну правничу допомогу у справі склали 6000 грн (а. с. 22, 23, 24).

Витрати є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Ураховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат та зважаючи на те, що з пред`явленої позивачкою суми позовних вимог в розмірі 20850,30 грн задоволено лише 11850,30 грн (56,8%), колегія суддів вважає, що понесені нею витрати на професійну правничу допомогу підлягають також частковому стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3408 грн.

З урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції необхідно змінити і зменшити стягнуту з відповідачки на користь ОСОБА_8 суму витрат на правову допомогу до 3408 грн.

В решті рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Сторони є особами з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 8) та довідкою серії МСЕ № 069871 (а. с. 107).

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України).

Отже, витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1032,60 грн підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 04 липня 2024 року змінити і зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму витрат на правову допомогу до 3408 грн (три тисячі чотириста вісім гривень).

В решті рішення залишити без змін.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1032 грн 60 коп. (одна тисяча тридцять дві гривні шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта