Справа № 2а/0108/2090/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2011 року
Суддя Керченського міського суду Белоусов Е.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м.Керчі, Головного Управління пенсійного фонду України у АР Крим про зобов’язання зробити перерахунок та сплатити недоплачену грошову надбавку до пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить зобов’язати відповідачів зробити перерахунок та сплатити на його користь недоплачену грошову надбавку як «дитині війни», у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за останні шість місяців 2010 року, тобто з липня 2010 року та до дати розгляду справи. Вимоги мотивовані тим, що позивач є «дитиною війни», в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, які йому не сплачені відповідачем за зазначений період.
Позивач у своєму позові вимагає розглянути справу без його участі.
Управління пенсійного фонду України у м.Керчі у своєї заяві вказує, що не є належним відповідачем по справі, оскільки позивач перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в АРК (а.с.20).
Головне Управління Пенсійного фонду України у АР Крим у своїх запереченнях на позов (а.с.28-29) проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивач є отримувачем пенсії у відповідності з ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Таким чином, ГУ ПФУ у АР Крим, реалізуючи норми діючого законодавства, сплачує йому як дитині війни надбавку у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, а саме у сумі 49,80 грн. щомісячно, за рахунок Державного бюджету України.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»«дитина війни» - особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.4). На час закінчення Другої світової війни йому було менш 18 років, тому він віднесений до категорії осіб, визнаних дітьми війни, що підтверджується довідкою (а.с.5).
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд не бере до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування». мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 року, до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.
Посилання відповідача у запереченнях на відсутність фінансового забезпечення у Державному бюджеті України на фінансування вказаних пільг суд вважає неспроможними, оскільки з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення ч. 1 ст. 58 Конституції України реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативних правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.
Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вона просять.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, суд вважає вимоги позивача до Управління пенсійного фонду України у м.Керчі такими, що не підлягають задоволенню, оскільки він перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в АР Крим, яке й здійснює йому пенсійні нарахування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 11, 70-72 , 86, 99, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України; ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 –задовольнити частково.
Зобов’язати Головне Управління пенсійного фонду України в АР Крим нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуться замість пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з липня 2010 року по лютий 2011 року включно, з урахуванням вже сплачених сум, а у задоволенні решти частини позову ОСОБА_1 –відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
Зобов’язати Головне Управління пенсійного фонду України в АР Крим надати суду у порядку встановленому абзацом 7 п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України звіт про виконання цієї постанови протягом місяця з моменту надбання постановою законної сили.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови суду, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови
Суддя Белоусов Е.Ф.