Справа № 2а/0108/2194/11
ПОСТАНОВА
іменем України
«14»квітня 2011 року м. Керч АР Крим
Суддя Керченського міського суду АР Крим Белоусов Е.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м. Керч Автономної Республіки Крим (далі УПФ м. Керчі) про стягнення грошової надбавки,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, у якому просить зобов’язати відповідача начислити та стягнути невиплачену грошову надбавку як «дитині війни» у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за шість місяців 2010 року, тобто з липня 2010 року.
Вимоги мотивовані тим, що позивач є «дитиною війни», в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, які йому не сплачені відповідачем за зазначений період.
Ухвалою судді від 24.03.2011 року позовні вимоги позивачки за період з 01.07.2010 р. по 31.08.2010 р. були залишені без розгляду в зв’язку з пропуском нею строку звернення до суду.
Позивач у своєму позові вимагає розглянути справу без його участі.
Відповідач позовні вимоги не визнав та просить розглядати справу без участі представника відповідача. Проти задоволення позову заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є одержувачем надбавки як вдова за померлого чоловіка – інваліда війни, тому дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не неї не розповсюджується (а.с.9-10).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»«дитина війни» - особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4). На час закінчення Другої світової війни їй було менш 18 років, тому вона віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни, що підтверджується відміткою у її пенсійному посвідченні (а.с. 5).
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року № 107 –VI у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яки вводили обмеження що до отримання грошової надбавки, у розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», особами, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», були рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними.
Проте суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач не має права на вказану виплату, оскільки п. 2 Розділу IV Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлене, що «Особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів». Дане положення вказаним рішенням КСУ не визнано не конституційним, а тому є дійсним, і заяв про бажання переходу на виплату надбавки по ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивач до УПФ м. Керчі не надавав.
Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужені.
Але, приймаючі до уваги, що положення п. 2 Розділу IV Прикінцевих положень існувало на момент вступу Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у законну силу, звуження обсягу розміру пільг у вказаному випадку, на думку суду, допущено не було. Після скасування змін, внесених до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він був приведений до первісного стану, у якому його, і належить застосовувати до правовідносин сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, представником відповідача у своїх запереченнях було доведено правомірність дії, стосовно яких було подано адміністративний позов.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 11, 70-72 , 86, 99, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України; суд
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови суду, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови
Суддя / Белоусов Е.Ф. /