Керченський міський суд Автономної Республіки Крим
Справа № 2а/0108/1541/11
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2011 року м. Керч
Суддя Керченського міського суду АРК Захарова К.П. розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Керч АРК (далі УПФУ у м. Керч АРК) про визнання дії протиправними та спонукання до вчинення певних дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, оскільки вважає, що відповідач безпідставно відмовляє їй у призначенні пенсії за вислугу років. Позивач вважає, що має право на призначення вказаної пенсії, оскільки з 1984 року по 2010 рік вона працювала на посаді фармацевта у аптечних установах різних форм власності, і вказана посада фармацевта передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року, як така, що надає право на призначення пенсії за вислугою років.
Так у період з 15.11.2010 року по 01.10.2005 року вона працювала на посаді фармацевта в аптеці Відкритого акціонерного товариства «ФАРМАКОН»(далі ВАТ «ФАРМАКОН»), а з 03.10.2005 року по 02.09.2010 року на посаді фармацевта в аптеці Приватного підприємства ОСОБА_3 Вказані підприємства були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, тому позивач вважає, що згаданий період роботи підлягає зарахуванню у стаж, який надає їй право на призначення пенсії за вислугу років. З цих підстав ОСОБА_2 просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати його призначити їй пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву, у якої просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з'явився, надав суду письму заяву в якої просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з мотивів, викладених у письмових запереченнях.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України, на думку судді, справу за можливе розглянути у порядку письмового провадження.
Дослідивши докази надані сторонами, суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням відповідача від 26.11.2010 року ОСОБА_2 було відмовлено у призначені пенсії за вислугою років з мотивів відсутності необхідної кількості пільгового стажу. У рішенні відповідач вказує, що аптеки, яки належали ВАТ «ФАРМАКОН» та приватному підприємцю ОСОБА_3 не мають державної акредитації, яка передбачена «Порядком державної акредитації закладу охорони здоров'я», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року № 765. Стосовно періоду роботи з 17.08.1984 року по 04.02.1985 року у рішенні відповідача вказане, що він не може бути зарахований позивачу до пільгового стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугою років, оскільки у її трудової книжці не вказане, у якому саме закладі Міністерства оборони вона працювала на посаді фармацевта –контролера (а.с. 4-5).
Проте суддя не може погодитися з наведеними доводами відповідача, оскільки, вони суперечать доказам у справі.
Так, як вбачається з рішення відповідача від 26.11.2010 року, ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки в неї відсутній спеціальний стаж у кількості 25 років. А саме: позивачу було відмовлено у зарахуванні стажу роботи аптеці ВАТ «ФАРМАКОН»на посаді фармацевта у період з 15.11.2001 року по 01.10.2005 року, а також стажу роботи на тієї ж посаді в аптеці ПП ОСОБА_3 за період з 03.10.2005 року по 02.09.2010 року. Відмова мотивована тим, що вказані фармацевтичні установи не мають акредитаційного сертифікату, передбаченого Порядком державної акредитації закладу охорони здоров'я (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року № 765 (далі Постанова № 765).
Проте суддя вважає, що вказана підстава не може позбавляти позивача права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки п. 3 Постанови № 765 було наказано «Міністерству охорони здоров'я України, Міністерству охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити проведення державної акредитації всіх закладів охорони здоров'я до 2000 року», проте вказані вимоги залишилась вповноваженими органами, невиконаними.
Як випливає з аналізу діючого законодавства, 11.01.1999 року рішенням № 17-2/1 Державного комітету з питань розвідку підприємництва, Міністерству охорони здоров’я було запропоновано у місячний термін відкликати свій лист № 19-03-202 від 02.07.1998 року «Про проведення акредитації закладів охорони здоров’я»оскільки його положення суперечить чинному законодавству та може призводити до незаконних порушень прав підприємців.
Рішенням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 17-78/7 від 11.07.2000 року Міністерству охорони здоров’я України, як правонаступнику Національної агенції з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення у місячний строк запропоновано скасувати наказ вказаної агенції № 067 від 30.09.1999 року «Про затвердження Умов акредитації підприємств, установ та організації, що здійснюють оптову та роздрібну реалізацію лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення».
Висновком Міністерства Юстиції № 5/9 від 01.12.2000 року реєстрація «Умов акредитації підприємств, установ та організації, що здійснюють оптову та роздрібну реалізацію лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення», затверджених наказом Національної агенції з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення № 067 від 30.09.1999 року була скасована.
Накази Міністерства охорони здоров’я яки були, прийняти подальшому, з метою врегулювати процедуру акредитації лікувальних закладів, теж були скасовані.
А саме: наказ Міністерства охорони здоров’я № 20 від 20.01.2001 року «Про затвердження Критеріїв (умов) державної акредитації лікувально-профілактичних закладів» втратив чинність згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України N 92 від 24 лютого 2007 року, який у свою чергу був скасований наказом Міністерства охорони здоров'я України від 4 жовтня 2010 року N 835, на підстави рекомендації Міністерства юстиції України від 30 червня 2010 року, з причини відсутності встановленої законом реєстрації документу.
При таких обставинах суддя вважає, що відповідачем спеціальний стаж роботи позивача посаді фармацевта у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ФАРМАКОН» з 15.11.2001 року по 01.05.2005 року, та на тієї ж посаді, у аптеці, яка належала фізичної особи підприємцю ОСОБА_3 з 03.10.2005 року по 02.09.2010 року, був не визнаний - необґрунтовано.
Оскільки документи, надані позивачем: трудова книжка з відповідними записами у ній (а.с. 6-8), трудовий договір про приватним підприємцем ОСОБА_3 № 2 від 02.10.2005 року, про прийняття на роботу фармацевтом у аптеку (а.с. 14), довідка на підтвердження трудового стажу надана Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМАКОН» № 33ф від 17.09.2010 року про те що позивач працювала на посаді фармацевта на вказаному підприємстві з 15.11.2001 року по 01.05.2005 року (а.с. 17), довідка фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про те, що позивач працювала на посаді фармацевта, у приватної аптеці з 03.10.2005 року по 02.09.2010 року (а.с. 18), свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкту підприємницької діяльності ТОВ «ФОРМАКОН»(а.с. 19), ліцензією на роздрібну торгівлю лікарськими засобами ТОВ «ФОРМАКОН»(а.с. 20), свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (а.с. 21), ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами надану ОСОБА_3 (а.с. 22-24), у своєї сукупності свідчать про наявність у позивача спеціального стажу у кількості більш ніж 25 років, необхідного для призначення пенсії за вислугою років, відповідності з розділом ХУ Заключних положень Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та пунктом «е»ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Однак суддя вважає, що вимоги позивача про зарахування до спеціального стажу періоду її роботи на посаді фармацевта –контролера у військової частині 99310, з 17.08.1984 року по 04.02.1985 року задоволенню не підлягають, оскільки запис № 5 у трудової книжці позивача, про прийняття на роботу у військову частину 99310 на посаду фармацевта –контролера (а.с. 7) не містіть посилання на найменування закладу охорони здоров’я, передбачений «Переліком закладів охорони здоров'я Збройних Сил України», затверджений Наказом Міністра оборони України від 20 травня 2004 року N 162, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 червня 2004 р. за N 692/9291, і при цьому позивач не надала суду жодних доказів, яки містили б відомості про найменування закладу охорони здоров’я, у якому вона працювала у вказаний період.
При цьому суддя вважає за необхідне вийти за межи позовних вимог керуючись положеннями ч. 2 ст. 11 КАС України, якими встановлено, що «Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.», оскільки позивач не вказала у позовної заяви з якого періоду їй належить призначити пенсію за вислугу років.
Так ч. 1 ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено, «Пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку…», тому суддя вважає, що позивачеві пенсія за вислугу років повинна бути призначена відповідачем з моменту звернення за призначенням пенсії, про що вказане у оскаржуваному рішенні (а.с. 4), а саме: з 20.09.2010 року.
Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем у своїх запереченнях не було у повному обсязі доведено правомірності рішення, стосовно якого було подано адміністративний позов.
Керуючись ст. ст. 7-12, 69-72, 76-79, 86, 89-94, 159-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_2 –задовольнити частково.
Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Керчі АРК від 26.11.2010 року (пенсійна справа № 700227) про відмову у призначенні пенсії за вислугу років працівникам охорони здоров’я у відповідності з розділом ХУ Заключних положень Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та пунктом «е»ст.. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»у частині відмови ОСОБА_2 у зарахуванні до спеціального стажу роботи періоди роботи на посаді фармацевта у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ФАРМАКОН» з 15.11.2001 року по 01.05.2005 року, та на тієї ж посаді, у аптеці, фізичної особи підприємця ОСОБА_3 з 03.10.2005 року по 02.09.2010 року - протиправним та скасувати.
Зобов'язати відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Керчі АРК розрахувати ОСОБА_2 пенсію з урахуванням періодів роботи на посаді фармацевта у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ФАРМАКОН» з 15.11.2001 року по 01.05.2005 року, та на тієї ж посаді, у аптеці, фізичної особи підприємця ОСОБА_3 з 03.10.2005 року по 02.09.2010 року у відповідності з розділом ХУ Заключних положень Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та пунктом «е»ст.. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»- з 20.09.2010 року.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 (одну) гривню 70 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови суду, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суддя Захарова К.П.