П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

24.10.2007 р.                                                                                                     № 12/11 

Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:

головуючого - судді ,

секретаря судового засідання ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

   Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (далі - ВДВС ГУЮ у Київській області) про незаконні дії суб'єкта владних повноважень.

В суді позивач підтримав позовні вимоги і проси визнати дії відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області протиправними та стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 100 гривень, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено його права під час здійснення виконавчого провадження, оскільки у направленій, рекомендованим листом, повторній вимозі від 12.06.2007 року №640/5 зазначено, що «позивач на виконання рішення суду не з'явився з невідомих причин, хоча був повідомлений належним чином». Рекомендований лист позивачу вручено 13.06.2007 року, тому на його думку позивача він був повідомлений неналежним чином. При цьому позивач зауважив, що неправомірність дій відповідача полягає у внесенні у документ недостовірної інформації щодо повідомлення його належним чином.

Крім того, позивач просив відшкодувати моральну шкоду, яка полягає у тому, що у зв'язку із неправомірними діями відповідача він в один день мав дзвонити адвокату і домовлятись про зустріч, їхати до адвоката, обговорювати позов, наступного дня забирати позов, третього дня їхати до суду, відпрошуватись з роботи, а це все завдало йому душевних страждань.

Представники  відповідача проти позову заперечили, пояснюючи, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець всі документи виконавчого провадження, які мають бути доведені до відома сторін, надсилає листами простою кореспонденцією, звертаючи увагу суду на той факт, що ВДВС ГУЮ у Київській області надіслав вимогу стягувачу рекомендованим листом, хоча був не зобов'язаний цього робити, що свідчить про намагання державного виконавця вчасно та повно виконати рішення суду. Тому на думку відповідача в діях державного виконавця немає жодної ознаки упередженості та незаконних дій по відношенню до позивача.

Відповідно до положень Закону України «Про державну виконавчу службу»Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 5  Закону України «Про виконавче провадження»передбачені права та обов'язки державного виконавця, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 27 даного Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. За умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим Законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами.

Отже, законом чітко встановлені права та обов'язки державного виконавця. Крім того, законодавством України не передбачений обов'язок державного виконавця при виконавчому провадженні надсилати рекомендованим листом кореспонденцію, зокрема,  повідомлення про виклик  (повторну вимогу).

При цьому із словосполучення «не з'явився з невідомих причин, хоча був повідомлений належним чином» вбачається те, що посадовою особою були вчинені дії щодо повідомлення (сповіщення) стягувача. 

Разом з тим, позивачем не доведено, що оскаржувана фраза у повторній вимозі від 12.06.2007 року порушила його права, свободи чи інтереси. 

Також, з огляду на ч.1 ст.72 КАС України, судом беруться до уваги обставини, встановлені у постанові Подільського районного суду міста Києва від 06.08.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання виконати дії, копія якого мається у матеріалах справи.

Зокрема, у цьому рішенні суду встановлено, що посилання позивача на те, що відповідну вимогу йому вручено на поштовому відділенні тільки 13.06.2007 року та неможливість вчасно прибути для виконання рішення суду в зв'язку з цим, немає під собою підґрунтя, оскільки виконавча служба повідомила позивача належним чином, про що представником надано копію опису рекомендованих листів та копію витягу з реєстру, а особисте отримання ОСОБА_1 вимоги на поштовому відділенні 13.06.2007 року не свідчить про невчасне її направлення виконавчою службою. 

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами мали місце правовідносини під час виконання судового рішення. Однак в судовому засіданні не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав позивача, зокрема, діями, що ним оскаржуються.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п.п.1-3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Також судом враховуються положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року №4.

Позивач не довів факт заподіяння моральної шкоди відповідачем.

Так, позивач не назвав суду, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіянні, чому позивач оцінив моральну шкоду на таку суму та з чого він при цьому виходив, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163, 181 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про незаконні дії суб'єкта владних повноважень -відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Дане судове рішення може бути оскаржене у строк і у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя                                                             Цвіркун Ю.І.