П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

19.12.2007 р.                                                                                                     № 12/181

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:

головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Отрюх Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,  

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив зобов'язати відповідачів:  - провести перерахунок  та виплату щомісячного підвищення пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком; - провести перерахунок щомісячного підвищення пенсії з 15.10.1999 року, як учаснику бойових дій, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком і виплатити донараховану суму пенсії за минулий час; - в подальшому виплачувати підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком.

Київський міський військовий комісаріат, про час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, причини неявки не сповістив, свого представника до суду не направив.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві позов не визнав, аргументуючи тим, що згідно із положеннями законодавства України підстав для перерахунку пенсії позивачу немає.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

 15.10.1999 року позивачеві видане посвідчення учасника бойових дій, він має право на отримання додаткової пенсії згідно із Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

В силу статті 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”- “д” статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.

Частина четверта статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в попередній редакції передбачала, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються у розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України  “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в редакції Закону України № 2939-IV від 05.10.2005 року, учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються у розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на положення даного Закону, до 01.01.2006 року позивачеві виплачувалася додаткова пенсія у розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком, а з 01.01.06 року 25 процентів  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірах, зазначених законодавством.

Так, згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 831  від 26.07.1996 року мінімальна пенсія за віком до 01.10.2003 року становила 16 грн. 62 коп., а з 01.10.2003 року, згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року  з 01.10.2003 року -19 грн.91 коп.

Після прийняття та набрання чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” постанова Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року не втратила чинність.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.

В силу частини третьої статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Отже, з огляду на зазначене, вимоги позивача про те, що при нарахуванні йому пенсії повинні застосовуватись положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме в частині встановлення мінімального розміру пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є такими, що не відповідають нормам законодавчих актів України.

Тож підстав для перерахунку позивачу пенсії у бік збільшення згідно із зазначеними вище нормативно-правовими актами не було і немає на цей час.

У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачі, діючи в межах наданих їм повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, у даному випадку не мають достатніх підстав для перерахування пенсії.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:                                                                                                            Ю.І. Цвіркун