П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 11.01.2008 р.                                                                                                     № 1/78 

Головуючий Суддя  Бачун О.В.

Судді : Добрянська Я.І.

 Кротюк О.В.

Секретар Саратова О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 -п/к (дов. від 07.08.07 р.)

Від відповідача: Гнатенко Н.А. -п/к (посв. №13)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправним і скасування наказу виконуючого обов'язки Генерального прокурора України Винокурова С.М. за №2473-ц від 07.08.07 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Генерального прокурора на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників та увільнення від обов'язків члена колегії Генеральної прокуратури України.

В судовому засіданні 11.01.08 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач призначений на посаду заступника Генерального прокурора України наказом Генерального прокурора України Піскуна С.М. №1199ц від 30.05.07 р.

05.06.07 р. Генеральним прокурором України Медведько О.І. був підписаний наказ №57шц про скорочення у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України посади заступника Генерального прокурора України з відповідним фондом заробітної плати та зараховано до резерву.

07.06.07 р. позивач був попереджений про звільнення із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату та ознайомлений із переліком посад, які йому були запропоновані, з метою подальшого працевлаштування (попередження №11/1-148 вн-07 від 07.06.07 р.).

Наказом №2206ц від 20.07.07 р. позивачу надано частину щорічної відпустки строком 13 календарних діб, з 25.07.07 р. по 06.08.07 р.

Наказом в.о. Генерального прокурора України Винокурова С.М. від 07.08.07 р. №2473-ц позивача звільнено з посади заставника Генерального прокурора України за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку зі скороченням штату працівників. Також позивач увільнений від обов'язків члена колегії генеральної прокуратури України.

Позивач вважає зазначений наказ таким, що не відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Він стверджує, що у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, яка настала під час використання відпустки, у позивача виникли причини її перенесення в порядку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 80 КЗпП України.

Непрацездатність позивача в період з 25.07.07 р. по 06.08.07 р. засвідчена листом непрацездатності від 25.07.07 р. серії ААС №660603.

Згідно ч. 4 ст. 80 КЗпП України якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період.

Позивач стверджує, що керуючись зазначеною нормою, він 07.08.07 р. особисто з'явився до Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України.

Після передачі непрацездатності позивачу був виданий для ознайомлення додатковий перелік посад, що пропонується у зв'язку зі скороченням посади, з яким позивач ознайомився під розпис.

Позивач стверджує, що на початку вересня 2007 р., під час перебування на лікарняному позивачу стало відомо про його звільнення. Копія наказу отримана позивачем через свого представника 05.09.07 р.

Таким чином, Генеральною прокуратурою України було прийнято наказ про звільнення позивача незаконно, на порушення ст. 40 КЗпП України, згідно якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника під час знаходження у відпустці.

Позивач покликається також на порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України, оскільки звільнення відбулося до спливу двомісячного терміну з дня попередження працівника про наступне вивільнення (07.06.07 р.)

Крім скасування оскаржуваного наказу, позивач просить поновити його на посаді, а також в порядку ст. 235 КЗпП України стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач -Генеральна прокуратура України -проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про прокуратуру»структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор України.

На цій правовій підставі, з метою вдосконалення організації роботи наказом Генерального прокурора України від 05.06.07 р. за № 57шц у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України скорочена посада заступника Генерального прокурора України.

Звільнення працівника з ініціативи власника допускається у даному випадку лише при неможливості його переведення за його згодою на іншу роботу. Тому Генеральним прокурором України 07.06.07 р. ОСОБА_1 попереджено про звільнення із займаної посади та одночасно з попередженням про звільнення запропоновано для працевлаштування посади. З цим листом ОСОБА_1 ознайомлений 07.06.2007. Від запропонованих посад позивач відмовився.

На підставі рапорту ОСОБА_1 наказом Генерального прокурора України від 20.07.2007 йому надано частину щорічної відпустки з 25.07.07 р. по 6.08.07 р.

Щодо обставин, зазначених у позові, відповідач пояснює, що ОСОБА_1 на роботі з'явився 07.08.2007. Про свої наміри щодо невикористаної відпустки Генерального прокурора України не повідомляв, відповідного рапорту не писав. Саме в цей день ОСОБА_1 був ознайомлений з листом Генерального прокурора України, у якому йому пропонувалися додатково наявні вакантні посади станом на 07.08.2007. Від запропонованих посад 07.08.2007 ОСОБА_1 відмовився, про що зазначив у листі.

Питання про фактично невикористану ОСОБА_1 відпустку Генеральним прокурором України не вирішувалося, оскільки не було відповідного рапорту ОСОБА_1 Його волевиявлення щодо перенесення або продовження відпустки (відповідно до ст. 11 Закону України «Про відпустки»щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку) висловлено не було. ОСОБА_1 07.08.07 р. перебував на роботі, що підтверджується табелем робочого часу, ніяких намірів щодо реалізації своїх прав на відпустку не висловлював.

Таким чином, звільнення позивача наказом Генерального прокурора України від 07.08.2007 здійснено під час перебування його на роботі. Порушень чинного законодавства не допущено.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно наданих суду доказів позивач станом на 07.08.07 р. не перебував у відпустці, тому міг бути звільнений з дотриманням вимог п. 1 ч. 1, ч. 3 ст.40 КЗпП України, згідно якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 20.07.07 р. №2206ц позивачу надано частину щорічної відпустки строком 13 календарних днів за період роботи з 02.08.06 р. по 01.08.07 р. з 25.07.07 р. до 06.08.07 р.

Інших наказів роботодавця щодо перебування позивача у відпустці та більш тривалий період суду не надано.

Таким чином, вихід позивача 07.08.07 р. на роботу (до приміщення Генеральної прокуратури України) цілком правомірно розцінено відповідачем як вихід позивача з відпустки, що виключало можливість дії обмеження ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Жодних заяв (рапорту) щодо продовження терміну відпустки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю під час відпустки позивач не подавав. Відповідно, жодного наказу роботодавця з цього приводу не приймалося, тоді як офіційне перебування працівника у відпустці може бути оформлене виключно наказом роботодавця.

Згідно табеля обліку використання робочого часу та підрахунку заробітку за серпень 2007 р. та довідки про нарахування заробітної плати №18-2155 від 08.10.07 р., копії яких долучені до матеріалів справи, позивач був на роботі, та йому зараховано відпрацьований робочий день.

Суд не має підстав не приймати до уваги зазначені докази, так як вони є офіційними документами, що заповнені особами, відповідальними за ведення кадрового обліку в Генеральній прокуратурі України.

З ініціативи суду в засідання був запрошений позивач, який пояснив, що 07.08.07 р. він був на роботі з 10:00, рапорт про надання йому додаткової відпустки не надав, повідомивши працівників управління кадрів про наявність лікарняного. Виконанням службових обов'язків не займався, знаходився в Генеральній прокуратурі України з перервами до 16:30. Підписав повторне попередження про наявність вакантних посад, про звільнення в цей день не знав. На прийомі у Генерального прокурора, ні його І-го заступника не був.

Зазначені пояснення суд оцінює як доказ того, що позивач не повідомив у встановленому для службовця Генеральної прокуратури України порядку про його право на продовження відпустки, а його перебування на роботі 07.08.07 р. правильно розцінене відповідачем як вихід на роботу після закінчення відпустки.

Ст. 49-2 КЗпП України передбачає, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно матеріалів справи, що не заперечують і сторони, позивача попереджено про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України 07.06.07 р. під розписку, а також запропоновано перелік посад для подальшого працевлаштування.

Таким чином, встановлений законом двомісячний термін закінчився 07.08.07 р. (включно).

Проте, законодавство не встановлює санкцій за порушення встановленого строку попередження працівника про наступне вивільнення, а також виключення зі строку попередження працівника часу знаходження на лікарняному або у відпустці, що відображено і в постанові Пленуму Верхового Суду України №9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Зокрема, згідно п. 19 постанови недотримання строку попередження працівника при звільненні тягне лише зміну судом дати звільнення з урахуванням строку попередження, протягом якого він працював.

Таким чином суд відхиляє вимоги позивача про визнання незаконним наказу в. о. Генерального прокурора України Винокурова С.М. за №2473-ц від 07.08.07 р.

У зв'язку з відмовою в задоволенні вимоги про визнання недійсним наказу від 07.08.07 р. №2473-ц не підлягають до задоволення вимоги про поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 67 606, 28 грн.

На підставі вищенаведеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу виконуючого обов'язки Генерального прокурора України Винокурова С.М. за №2473-ц від 07.08.07 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Генерального прокурора на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників та увільнення від обов'язків члена колегії Генеральної прокуратури України, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 67 606, 28 грн. -відмовити.

2.          Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий Суддя                                                                                          Бачун О.В.

Судді                                                                                                              Добрянська Я.І.

                                                                                                              Кротюк О.В.