ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.12.2007 р.                                                                                                     № 12/155 

       

   Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:

головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Гончаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління контролю за благоустроєм Київської міської державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, третя особа - Міжрегіональна академія управління персоналом, про визнання дій, бездіяльності протиправними та стягнення шкоди,

 

встановив:

 

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом і, враховуючи змінені позовні вимоги, просить визнати дії Головного управління контролю за благоустроєм Київської міської державної адміністрації (далі -ГУКБ КМДА) та бездіяльність Київської міської державної адміністрації (КМДА) протиправними та стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В суді представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідачами  грубо порушені її законні права під час демонтажу кіоску на зупинці громадського транспорту «Бабин Яр»по вул. О.Теліги в м. Києві.

Представники третьої особи позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити з тих самих підстав, на які посилався представник відповідача.

Представник відповідача-1 позовні вимоги не визнав, аргументуючи тим, що представники влади під час демонтажу даного кіоску діяли згідно із законом, а позивачка перешкоджала їм у тому.

Відповідач-2 свого представника до суду не направив, повідомлений належним чином, про причини неявки представника не сповістив.

Суд, вислухавши учасників адміністративного процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

31.05.2007 року близько 15 години працівниками ГУКБ КМДА на зупинці громадського транспорту «Бабин Яр»по вул. О.Теліги в м. Києві демонтовано кіоск, в якому продавалась друкована продукція.

Позивачка на той час працювала продавцем у даному книжковому кіоску.

Як зазначив представник позивача, у зв'язку із тим, що демонтаж кіоску супроводжувався  сваркою із застосуванням сили, позивачка  зачинила двері кіоску і побоялася вийти із нього.

Не дивлячись на те, що в кіоску знаходилась людина представники влади, а саме працівники ГУКБ, демонтували кіоск шляхом його зриву та підняття на значну висоту, чим грубо порушили правила безпеки.

В результаті цього позивачка отримала душевні хвилювання, які призвели до розладу її здоров'я. Зокрема, це підтверджується медичною документацією, що мається в матеріалах справи.    

Представник відповідача-1 не заперечив, що демонтаж кіоску здійснювався тоді, коли у ньому знаходилась позивачка.

Такі дії відповідача-1 не відповідають положенням Конституції та законів України.

Так, у ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

В силу ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст.12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою населених пунктів чітко визначені у Законі України «Про благоустрій населених пунктів».

Головне управління контролю за благоустроєм Київської міської державної адміністрації діє в структурі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що стверджується рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 року №721/1382 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

Таким чином, даний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією, законами України, рішеннями відповідних органів державної влади, місцевого самоврядування.

Натомість представник відповідача-1 не зазначив, на підставі якого положення закону, рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування діяв цей відповідач. Не зміг вказати, що стало підставою для демонтажу кіоску.

При цьому такі дії відповідача-1 були вчинені з порушенням правил безпеки для позивачки. Демонтаж кіоску здійснювався за допомогою транспортних засобів -вантажних автомобілів, які є джерелами підвищеної небезпеки. Порушення правил безпеки у даному випадку могло привести і до більш тяжких насідків.

Тож дії відповідача, що оскаржуються, не відповідають вимогам чинного законодавства України і критеріям, які визначені у ч.3 ст.2 КАС України. При цьому, як видно, такими діями порушені права позивача.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідач не довів правомірність оскаржуваних дій.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача-1 підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача-2 є необґрунтованою, оскільки представники позивача та третьої особи не змогли пояснити у чому полягає ця бездіяльність, і не довели, що вона мала місце. А посилання на те, що відповідач-2 -суб'єкт владних повноважень повинен довести, що він не допустив протиправної бездіяльності, є необґрунтованими.  

Крім того, вимоги позивача у частині стягнення моральної шкоди також підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частина 2 ст.23 ЦК України визначає у чому полягає моральна шкода.

При цьому судом враховуються положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року №4.

Суд, з'ясувавши чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну  йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, дійшов висновку про законність таких вимог позивача.

Моральна шкода полягає у тому, що у зв'язку діями відповідача-1 щодо демонтажу кіоску позивач мав переживання, душевні страждання. Окрім того, позивач був змушений звертатися за допомогою до лікарів та лікуватись стаціонарно.

Таким чином, все це позначилось на укладі життя позивача.

Однак, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, що вказаний позивачем, є завищеним.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Позивачем не доведений визначений ним розмір відшкодування моральних втрат. 

Враховуючи усі обставини і наявні докази, а саме обґрунтовані пояснення представника позивача, представлені письмові докази, суд вважає, що у даному випадку 500 грн. може бути відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду. Тож, вимоги у цій частині позову підлягають задоволенню частково в розмірі 500 грн.

Таким чином,  з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Судові витрати підлягають розподілу згідно із ст.94 КАС України.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 КАС України, суд

 

постановив:

 

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії відповідача -Головного управління контролю за благоустроєм Київської міської державної адміністрації.

Стягнути із Головного управління контролю за благоустроєм Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути із місцевого бюджету м. Києва на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір (державне мито) в розмірі 3 грн. 40 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя                                                             Цвіркун Ю.І.