ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
13.09.06 Справа № 8а/125-1552
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Бобеляк О.М.,
Орищин Г.В.
при секретарі Горбач Ю.Б.,
з участю представників:
від скаржника (відповідача) -не з'явився
від позивача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції, смт.Козова від 07.07.2006 року вих.№1582/10-10
на постанову господарського суду Тернопільської області від 05.06.2006 року (підписана 29.06.2006 року), суддя Жук Г.А.
у справі №8а/125-1552,
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до відповідача Козівської міжрайонної державної податкової інспекції, смт.Козова від 07.07.2006 року
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31.03.2006 року НОМЕР_1, НОМЕР_2
Постановою господарського суду Тернопільської області від 05.06.2006 року по справі №8а/125-1552 задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Козівської МДПІ від 31.03.2006 року НОМЕР_1, НОМЕР_2
При ухваленні постанови господарський суд Тернопільської області виходив з наступного:
Судом першої інстанції взято до уваги заперечення позивача до акту перевірки, в якому зазначено, що позивач не згідний із твердженням, викладеним в акті, щодо відсутності товарно-транспортних накладних по наданих послугах з перевезення вантажів приватним підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3. на підставі чого Козівською МРДПІ, у відповідності до п 4 сі 14 ДКМУ №13-92 від 26.12 1992 року, було збільшено позивачу податкове зобов'язання за 2005 рік в сумі 65,00 грн.
Суд першої інстанції вказує на те, що у відповідності до п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 року „Про прибутковий податок з громадян” громадяни які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період)
Господарський суд вказує на те, що під час перевірки позивачем надано для огляду оригінали договору НОМЕР_3 від 13.06.2005 року - укладеного з ПП ОСОБА_2, акт виконаних робіт НОМЕР_4 від 21.06.2005 року та СМR (міжнародна ТТН) від 15.06.05 року, а також оригінал договору НОМЕР_5 від 0612.05 року укладеного з ПП ОСОБА_3., акт виконаних робіт НОМЕР_6 від 12 12.2005 року та СМR (міжнародна ТТН) НОМЕР_7 від 09.12.2005 року та від 15.06.2005 року (копії представлено в матеріалах справи). Поряд з цим, суд вказує на те, що правомірність віднесення сум за вказаними операціями до податкового кредиту підтверджується банківськими документами (платіжними дорученнями НОМЕР_8 від 16.06.05р., НОМЕР_9 від 12.12.05р.), податковими накладними №№НОМЕР_10, НОМЕР_11 від 21.06.05 року та НОМЕР_12 від 12.12.05 року, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, господарський суд вказує на те, що позивачем доведено факт проведення господарської операції та отримання послуг з перевезення, а тому, правомірно кошти сплачені за отримані послуги по перевезенню віднесено до валових витрат та включено до податковою кредиту суми зазначені у податкових накладних виданих перевізниками.
Щодо тверджень відповідача, викладених у розділі 2.5 Акту про те, що відсутність усіх належних реквізитів у податкових накладних які передбачені п.п.7.2.1 п 7.2., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», то таке порушення спростовується на думку суду першої інстанції тим, що первинні бухгалтерські документи позивача, журнали обліку господарських операцій, які були предметом дослідження при перевірці податковим органом підтверджують дійсність проведених господарських операцій та факт придбання платником податку товарів робіт, послуг. А факт списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату товарів, робіт, послуг що у відповідності до вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону Україна „Про податок на додану вартість” є підставою виникнення права у платника податку на податковій кредит.
Поряд з цим, господарський суд зазначає, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп.7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення ДПІ, оскільки згідно з абз.2 пп 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту на момент перевірки платника податку.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Козівська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Тернопільської області від 05.06.2006 року по справі №8а/125-1552 скасувати.
Зокрема скаржник зазначає, що відповідно до акту про результати планової документальної перевірки СПД - фізичної особи ОСОБА_1 НОМЕР_13 від 15.03.06 р. встановлено порушення пп.7.2.1 п. 7.2 ст.7 та пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме підприємцем безпідставно включено до податкового кредиту витрати із сплати податку на додану вартість по неналежно оформлених податкових накладних на загальну суму 864 грн. Крім цього в порушення по..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ОСОБА_1 безпідставно відніс до валових витрат витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом при відсутності первинної транспортної документації - товарно-транспортних накладних.
Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не з'явився, проте до суду надійшов лист, в якому відповідач просить про розгляд справи без участі представника відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте до суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу (від 03.08.2006 року вих.№02/08), в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу Козівської МДПІ без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 05.06.2006 року по справі №8а/125-1552 без змін. Поряд з цим, позивач просить про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними в справі доказами.
Суд, дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:
Козівською МДПІ Тернопільської області проведено планову документальну виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) СПД-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року, про що 15.03.2006 року складено акт за НОМЕР_13.
Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.4 ст.14 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»занижено суму чистого доходу за 2005 рік, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні з наданих позивачу послуг з перевезення вантажів приватними підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3., що є порушенням п.11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом №363 Мінтранспорту України від 14.10.1997 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, та позбавляє права віднести дані суми до складу валових витрат.
Поряд з цим, в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі неналежно оформлених податкових накладних, а саме на податкових накладних КВТЗП Козівського РайСТ №1 від 16.07.2005 року на суму 400 грн. та №2 від 16.08.2005 року на суму 400 грн. відсутні юридичні адреси покупця та продавця та індивідуальний податковий номер; на податкових накладних НОМЕР_14та №4 від 13.09.2005 року відсутня адреса покупця та продавця; №5 від 14.11.2005 року відсутня адреса покупця; податковій накладній виданій ДК «Укрекокомресурси»№699 від 06.06.2005 року відсутній номер свідоцтва платника ПДВ покупця, позивачем безпідставно включено до податкового кредиту витрати зі сплати податку на додану вартість в сумі 404 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки Козівською МДПІ 31.03.2006 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- НОМЕР_2, яким позивачу згідно із п.п. «б»п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»визначено суму податкового зобов'язання за платежем -податок з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 65 грн.
- НОМЕР_1, яким позивачу згідно із п.п. «б»п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем -податок на додану вартість в розмірі 1296 грн. (з яких 864 грн. -основний платіж та 432 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 року „Про прибутковий податок з громадян” громадяни які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).
Під час перевірки позивачем надано для огляду оригінали договору НОМЕР_3 від 13.06.2005 року - укладеного з ПП ОСОБА_2, акт виконаних робіт НОМЕР_4 від 21.06.2005 року та СМR (міжнародна ТТН) від 15.06.05 року, а також оригінал договору НОМЕР_5 від 0612.05 року укладеного з ПП ОСОБА_3., акт виконаних робіт НОМЕР_6 від 12 12.2005 року та СМR (міжнародна ТТН) НОМЕР_7 від 09.12.2005 року та від 15.06.2005 року (копії представлено в матеріалах справи).
Тому в даному випадку посилання відповідача на відсутність первинної транспортної документації -товарно-транспортних накладних є безпідставним.
Враховуючи наведене позивачем доведено факт проведення господарської операції та отримання послуг з перевезення, а тому позивач правомірно кошти сплачені за отримані послуги по перевезенню відніс до валових витрат. Отже, суму чистого доходу за 2005 рік позивачем не занижено. Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням НОМЕР_2від 31.03.2006 року на підставі акту перевірки від 15.03.2006 року НОМЕР_13 безпідставне. Разом з тим судом відзначено, що в п.2.4.3 акту перевірки вказано, що перевіркою книги обліку доходів та витрат (форма №10), книги обліку придбання, книги продажу товарів, первинних та інших документів порушень не встановлено.
Поряд з цим, податковим органом при перевірці позивача встановлено порушення останнім п.7.2.1 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме СПД-фізичною особою ОСОБА_1 безпідставно включено до податкового кредиту витрати із сплати податку на додану вартість по неналежно оформлених податкових накладних на загальну суму 864 грн.
Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Однак господарським судом не взято до уваги наступних обставин.
Враховуючи вимоги п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна повинна містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Недотримання встановлених вимог, тобто відсутність хоча б одного з обов'язкових реквізитів в податковій накладній не дають права на включення до податкового кредиту витрат із сплати податку на додану вартість на підставі таких податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки, на податкових накладних КВТЗП Козівського РайСТ №1 від 16.07.2005 року на суму 400 грн. та №2 від 16.08.2005 року на суму 400 грн. відсутні юридичні адреси покупця та продавця та індивідуальний податковий номер; на податкових накладних №3 та №4 від 13.09.2005 року відсутня адреса покупця та продавця; №5 від 14.11.2005 року відсутня адреса покупця; податковій накладній виданій ДК «Укрекокомресурси»№699 від 06.06.2005 року відсутній номер свідоцтва платника ПДВ покупця позивачем включено до податкового кредиту витрати зі сплати податку на додану вартість в сумі 404 грн.
Згідно із п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Проте, така заява із скаргою позивачем до податкового органу не подавалась. Порушення вказані в акті документально позивачем не спростовані в суді першої інстанції.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1296 грн. (з яких 864 грн. -основний платіж та 432 грн. -штрафні (фінансові) санкції) податковим органом прийнято правомірно.
Враховуючи наведене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова господарського суду Тернопільської області підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції, задоволити частково.
Постанову господарського суду Тернопільської області від 05.06.2006 року по справі №8а/125-1552 - скасувати, прийняти нову постанову, якою позов суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Козівської МДПІ від 31.03.2006 року НОМЕР_2
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Бобеляк О.М.
Орищин Г.В.