УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20529/11
Справа № 22ц-20529/2011 Головуючий в суді першої
Категорія № 41 (3) інстанції – Шум Л.І.
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бадалян Н.О.,
за участю - представника відповідача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа – Комунальне житлове підприємство № 26, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення в квартиру, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого в 1998 році на підставі обмінного ордеру для проживання їм було надане житлове приміщення – квартира АДРЕСА_1, квартира неприватизована, а він є відповідальним квартиронаймачем. Після припинення спільного проживання відповідач змінила замки у квартирі та перешкоджає йому нею користуватися. Він сплачує комунальні послуги, в квартирі знаходяться його речі, а також майно, іншого житла не має. Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював та змінював позовні вимоги, і згідно заяви, поданої ним 13 липня 2010 року, просив суд усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням - АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі та вселити його у спірну квартиру.
Повторним заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені, усунуто йому перешкоди у користуванні АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі, вселено його у вказану квартиру кімнату площею 16,5 кв.м.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, суд, ухвалюючи рішення вийшов за межі позовних вимог, не розглянув її зустрічні позовні вимоги, вселив позивача у неіснуючу кімнату площею 16,5 кв.м. та розглянув справу без її участі, не повідомивши належним чином. Крім того, судом в установчій частині рішення зазначено в якості третьої особи комунальне житлове підприємство № 26, в той час як з 2009 року, такої юридичної особи не існує.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 листопада 1988 року виконкомом Криворізької міської ради було видано ОСОБА_5 ордер на житлове приміщення – АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат, жилою площею 28,9 кв.м.
З 21 жовтня 1988 року ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4.
26 грудня 1988 року в квартирі зареєструвався ОСОБА_5, а 19 січня 1989 року – ОСОБА_4
До 2004 року сторони разом мешкали у квартирі. Після припинення шлюбних відносин в 2004 році, позивач змушений був залишити квартиру, після чого відповідач змінила замок на вхідних дверях, перешкоджаючи таким чином проживати позивачу в квартирі. 18 жовтня 2006 року шлюб між подружжям було розірвано.
Задовольняючи позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення позивача в спірну квартиру, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із положень ч. 1 ст. 64 ЖК України, згідно якої члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Проте суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про вселення позивача у кімнату квартири площею 16,5 кв.м., оскільки судом питання щодо визначення порядку користування спірною квартирою не вирішувалося. Враховуючи, що вселення позивача в зазначену кімнату не можна вважати простою опискою, колегія суддів вважає, що із резолютивної частини підлягає виключенню посилання на вселення позивача в кімнату площею 16,5 кв.м.
Доводи відповідача про те, що суд при ухваленні рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки в уточненій позовній заяві від 25 травня 2010 року, ОСОБА_5 просив подовжити строк збереження житлового приміщення, виділити кімнату у користування та зобов’язати його здійснити перепланування та переобладнання квартири з метою здійснення у квартирі двох ізольованих кімнат, безпідставні, так як 13 липня 2010 року ним було змінено позовні вимоги і остаточно він просив усунути перешкоди у користуванні жилим приміщенням та вселити його в квартиру (а.с.171).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 2 ст. 31 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов’язків, визначених у ст. 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред’явити зустрічний позов.
Безпідставними є доводи відповідача щодо відсутності у рішенні висновків стосовно її зустрічних позовних вимог, оскільки ухвалою суду від 13 липня 2010 року зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин.
Дану ухвалу суду ОСОБА_4 не оскаржено.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.207 ЦПК України, особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звертатися до суду повторно.
Не заслуговують на увагу посилання відповідача як на підставу для скасування рішення – визначення в якості третьої особи без самостійних вимог по справі КЖП-26, в той час як третьою особою повинно бути КП «ЖЕО № 31» та розгляд справи у її відсутності та у відсутності представника 3-ї особи, оскільки апеляційним судом відповідач двічі викликалася в судові засідання, проте вдруге в судове засідання не з’явилася, ні разу не повідомивши апеляційний суд про причини неявки. До того ж відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – зміни відповідно до п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з виключенням із резолютивної частини рішення посилання на вселення ОСОБА_5 в кімнату площею 16,5 кв.м. та викладенням абзацу третього резолютивної частини рішення в іншій редакції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2010 року змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення посилання на вселення ОСОБА_5 в кімнату площею 16,5 кв.м. та викласти абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: Вселити ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева