АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Доценко Л.І.,
суддів – Мартинової К.П., Оверіної О.В.,
за участю секретаря – Білорусової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СПД- фізичної особи ОСОБА_2, третя особа - ВАТ «Уманське АТП 17107», третя особа – ТОВ «ВІО-ЛЕ» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, за апеляційною скаргою ВАТ «Уманське АТП 17107» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2010 року ,
ВСТАНОВИЛА:
06 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СПД - фізичної особи ОСОБА_2, третя особа – ВАТ «Уманське АТП 17107», третя особа – ТОВ «ВІО-ЛЕ» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що 19.11.2007 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (район «Лиманський»), визначене на плані розташування будівель на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» як:
1.дерев'яний будинок № 2 під літерою В-1;
2.дерев'яний будинок № 3 під літерою Б-1;
3.дерев'яний будинок № 4 під літерою А-1;
4.дерев'яний будинок № 6 під літерою И-1;
5.дерев'яний будинок № 7 під літерою 3-1;
6.дерев'яний будинок № 11 під літерою Ж-1;
7.дерев'яний будинок №№ 12,23 під літерою ї-1;
8. 1/2 дерев'яного будинку № 13 під літерою П-2;
9.дерев'яний будинок № 14 під літерою 20-1;
10.дерев'яний будинок № 20 під літерою 2П-1;
11.дерев'яний будинок № 21 під літерою 2Д-1;
12.дерев'яний будинок № 30 під літерою 2Л-1;
13.дерев'яний будинок № 31 під літерою 2М-1;
14.дерев'яний будинок № 32 під літерою 2Н-1;
15.дерев'яний будинок № 33 під літерою 2К-1;
16.дерев'яний будинок № 34 під літерою 2И-1;
17.дерев'яний будинок № 35 під літерою 2Ї-1;
18.дерев'яний будинок № 36 під літерою 21-1;
19.дерев'яний будинок № 37 під літерою 2И-1;
20.дерев'яний будинок № 38 під літерою 23-1;
21.дерев'яний будинок № 39під літерою 2Ж-1;
22.дерев'яний будинок № 40 під літерою 2Є-1;
23.дерев'яний будинок № 41 під літерою 2Е-1;
24.дерев'яний будинок під літерою 2Т-1;
25.будинок-більярдна під літерою К-1;
26.душ під літерою 0-1;
27.туалет під літерою Я-1;
28. літній умивальник під літерою М-1;
29.їдальня під літерою Х-1;
30.прохідна під літерою Т-1;
31.будинок для обслуговуючого персоналу під літерою Н-1;
32.вагончик металевий під літерою 2В-1;
33.вагончик металевий під літерою 2Б-1;
34.будинок медпункту під літерою 2А-1;
35.навіс над умивальником під літерою Р-1;
36.сарай під літерою Ч-1;
37.сарай під літерою Ц-1;
38.службова споруда під літерою У-1;
39.сарай під літерою С-1;
40.будинок відпочинку під літерою Й-1;
41.службова споруда під літерою Ю;
42.навіс під літерою Щ;
43.душ під літерою Ш;
44.металеві пожежні ємкості № 1-6, що складає частку 65/100 нерухомого майна бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Позивач неодноразово звертався до відповідача - СПД ОСОБА_2 з вимогами щодо нотаріального посвідчення договору купівлі -продажу нерухомого майна від 19.11.2007 року, як то передбачено умовами договору купівлі-продажу. Пунктом 2.2. договору купівлі-продажу передбачено, що оплата за придбане нерухоме майно буде здійснюватися позивачем протягом трьох років рівними частинами щомісячно з моменту отримання державної реєстрації права власності на придбане майно в органах БТІ.
Відповідач відмовилася посвідчувати нотаріально договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2007 року у зв'язку з несплатою позивачем коштів за отримане майно. Позивач вважає вимогу відповідача оплатити нерухоме майно, яке є предметом укладеного договору купівлі-продажу від 19.11.2007року, до моменту реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно в органах БТІ передчасною та незаконною.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з;явилась, в письмових заперечення позов не визнала.
Третя особа -ВАТ «Уманське АТП 17107», подало заяву, в якій зазначило, що ВАТ «Уманське АТП 17107» є законним власником і користувачем будівель і споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», позов ОСОБА_1 не визнали.
Третя особа - TOB «ВІО-ЛЕ» заперечувало проти позовних вимог з підстав відсутності у відповідачки правовстановлюючих документів на базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», вважають, що вони є власником спірного майна. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до СПД- фізичної особи ОСОБА_2, третя особа – ВАТ «Уманське АТП 17107», третя особа – ТОВ «ВІО-ЛЕ» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «Уманське АТП 17107» просить змінити рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2010 року, виключивши з його мотивувальної частини встановлені факти, що КП «Білгород-Дністровська швейна фабрика» та СП «Удіміс» разом з його правонаступником – ТОВ «ВІО-ЛЕ» мали і мають на сьогоднішній день правовстановлюючі документи на все нерухоме майно бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» і на підставі договору оренди землі від 04.06.02 року, є добросовісними користувачами земельної ділянки, на якій розміщена база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», так як судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю- доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що на сьогоднішній день законним власником всіх будівель і споруд бази відпочинку ” ІНФОРМАЦІЯ_1” є ТОВ “ ВІО-ЛЕ”, тому ОСОБА_2 не мала права на продаж даного майна.
Проте повністю з таким висновком погодитись не можна, так як вони не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права. У зв;язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає зміні з виключенням із мотивувальної частини рішення посилання на те, що ТОВ “ ВІО-ЛЕ” є законним власником всіх будівель і споруд бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1”, що КП “ Білгород- Дністровська швейна фабрика” та СП “ Удіміс” разом з його правонаступником ТОВ “ ВІО-ЛЕ” мали і мають на сьогоднішній день правовстановлюючи документи на все нерухоме майно бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1”, і на підставі договору оренди землі від 04.06.02року є добросовісними користувачами земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1”.
Судом встановлено, що 19.11.2007року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений у простій письмовій формі договір купівлі- продажу нерухомого майна, а саме будівлі і споруди бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1”, що розташоване за адресою : АДРЕСА_1, база відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1” ( район “ Лиманський”).
06.09.2010року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання даного договору дійсним з моменту його укладення на підставі ст.220 ЦК України та визнання за ним права власності.
Згідно зі ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами , і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Отже закон надає суду право визнавати дійсним договір , який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.
На підставі ст.657 ЦК України договір купівлі- продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст.210 та ч. 3 ст. 640 ЦК України такий договір є укладеним з моменту його державної реєстрації. Отже до моменту його державної реєстрації договір купівлі- продажу нерухомого майна юридично не є укладеним.
Разом з тим, як зазначено вище ч.2 ст.220 ЦК України надає суду право визнавати дійсним нікчемний договір, а не договір, який не є укладеним. Саме на це звертав увагу Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови “ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06 листопада 2009року № 9.
У зв;язку з цим, не будучи укладеним, договір не міг бути визнаний судом дійсним на підставі ст.220 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що у відповідності до вищевикладеного, саме з цих підстав, необхідно відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та визнання права власності.
Однак суд першої інстанції в порушення вимог ст.11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1 та в мотивувальній частині встановив обставини , які не були предметом розгляду даної справи, і спір між двума підприємствами ВАТ “ Уманське АТП- 17107” та ТОВ “ ВІО-ЛЕ” з приводу права власності на базу відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1” повинен розглядатися у відповідності до вимог ст.ст.1,12 ГПК України в господарському суді.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.3, 309 ч.1п.п.3,4, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ «Уманське АТП 17107» задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2010 року змінити, виключити із мотивувальної частини рішення посилання на те, що ТОВ “ВІО-ЛЕ” є законним власником всіх будівель і споруд бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1”, що КП “ Білгород-Дністровська швейна фабрика “ та СП “ Удіміс” разом з його правонаступником ТОВ “ВІО-ЛЕ” мали і мають на сьогоднішній день правовстановлюючи документи на все нерухоме майно бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1”, і на підставі договору оренди землі від 04.06.02року є добросовісними користувачами земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_1”.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Л.І.Доценко
Судді К.П.Мартинова
О.В.Оверіна