ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

11.09.06                                                                                           Справа  № 7/49-38

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді   -   Гнатюк Г.М.,

                       суддів: -              -   Кравчук Н.М.,

                                    -   Мирутенко  О.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніке”  від 01.06.2006р.

на рішення Господарського суду Волинської  області  від 18.05.2006р.

у справі  №7/49-38

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніке”, м.Луцьк

до відповідача Сільськогосподарського приватного підприємства „Буг”,

с.Вишнів

про стягнення заборгованості в сумі 41 529,68 грн.

за участю представників:

від позивача   –   не з”явився                            

від відповідача – не з”явився

       Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча про час і місце слухання були повідомлені належним чином.

                                   В с т а н о в л е н о:

          Рішенням  господарського суду Волинської області  (суддя М.С.Шум) від 18.05.2006р.  по даній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніке”, м.Луцьк  до Сільськогосподарського приватного підприємства „Буг”,  с.Вишнів, Любомльського району про стягнення заборгованості в сумі 41 529,68 грн. позовні вимоги задоволено частково.

      Позивач - не погоджуючись з вищевказаним рішенням, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу,  в якій просить  скасувати останнє і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, вважає, що воно прийняте з порушенням застосування норм матеріального та процесуального  права.

          Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладався з підстав зазначених в ухвалах.

          Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду  вважає, що рішення господарського суду Волинської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

         Між  сторонами по справі укладено договори, а саме 28.04.01р. –господарський договір та 13.06.01р. –договір купівлі-продажу засобів захисту рослин №32.

          Згідно господарського договору відповідач взяв на себе зобов’язання виростити з насіння позивача та передати позивачу сільськогосподарську сировину –льонотресту. На виконання вказаного договору позивач надав відповідачу насіння льону у кількості 5000 кг, що підтверджується довіреністю серії ЯГФ №698677 від 28.04.2001р. та накладною №4/4-01 від 28.04.2001р. відповідач зобов’язується на замовлення позивача на земельній площі 40 га виростити для позивача льон і передати йому з розрахунку 2,5 тонн льонотрести та 400,0 кг насіння льону з одного гектара посівної площі.

          У відповідності із умовами договору передача льонотрести та насіння льону відповідачем позивачу повинна бути проведена до 15.10.2001р. згідно актами приймання. Як вбачається із матеріалів справи передача визначених за договором насіння льону та льонотрести передана не була.

          Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати зобов’язання належним чином відповідно до закону, договору та інших правових актів, а за відсутності конкретних умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Як вбачається із матеріалів справи , листами від 20.10.2001р. та 25.10.2001р. відповідач звертався до позивача з метою передачі льонотрести та оформлення актів прийому-передачі. Так як відповідачем за його твердженням посіяно льону на площі 25 га, льонотрести вирощено і зібрано в кількості 42 тонни, насіння льону –1700 кг. Однак позивач жодними доказами не підтвердив свій намір забрати замовлену продукцію.

          Так як за умовами договору передача вирощеної продукції в належній формі не була здійснена, позивач у позовних вимогах вимагає повернення коштів на затрачену продукцію. Однак,  поданий в суд апеляційної інстанції розрахунок не є належним доказом правомірності нарахування вартості за непоставлену продукцію. Належними доказами позивач не довів визначену ним вартість льону в сумі            41376,60 грн., а договором її сторони не погодили. Крім того, в договорі сторони також не погодили місце доставки продукції і умови її передачі.

          На підставі укладеного договору №32 від 13.06.2001р. позивачем надано відповідачу по накладній №8/6-01 від 13.06.2001р. товарно-матеріальні цінності –засоби захисту рослин на загальну суму 7840,08 грн.

          За отриману продукцію відповідач згідно додатку №1 до договору зобов”язувався розрахуватись до 20.06.2001р.

           Згідно зі  ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або  визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги. Однак у визначені терміни відповідач своєчасної оплати не провів.  Відповідно сума                       7840,08 грн. стягнена підставно з відповідача.

          Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в частині не підтверджених документально позовних  вимог відмовити, а саме в сумі                   33689,60 грн., оскільки при наданих йому можливостях як в суді першої  так і апеляційної інстанції  позивач їх належними та допустимими доказами не довів, в іншій частині  позовні вимоги є  обгрунтованими та підлягають задоволенню, що правомірно встановлено місцевим господарським судом.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          З огляду на вище викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства  та матеріалам справи, а тому його належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Державне мито за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст.49 ГПК України, покласти на скаржника.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд –

                                        ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 18.05.2006р .у справі №  7/49-38  залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

3.  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи № 7/49-38  повернути в господарський суд Волинської області.

Головуючий  - суддя                                                 Г.Гнатюк

Суддя                                                                          Н.Кравчук

Суддя                                                                      О.Мирутенко