ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2008 р. | № 23/96 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Кривди Д.С., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2005 р. |
у справі | №23/96 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | колективного підприємства "Центральний ринок" |
до | СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську |
про | визнання недійсним податкового повідомлення-рі шення |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Задорожня І.О., |
від відповідача: | Конько О.С., Шевченко Є.В. |
ВСТАНОВИВ:
Колективне підприємство "Центральний ринок" звернулося до господарського суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ від 07.04.2004 р. №000082080/0/10206 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 415 788,65 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2005 р. у справі №23/96 (суддя Добродняк І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2005 р. (судді: Крутовських В.І., Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.), визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем штрафні санкції в сумі 415 788,65 грн., від 07.04.2004 р. №000082080/0/10206, від 09.06.2004 р. №0000820840/1/15830; стягнуто зі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську на користь Колективного підприємства "Центральний ринок" —85,00 грн. витрат зі сплати держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір, керуючись нормами Господарського процесуального кодексу України.
У касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2005 р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2005 р. у справі №23/96 та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ст.ст. 33, 34, 38 Господарського процесуального кодексу України та п 9 ч.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу".
Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 09.01.2008 р. №02-12.2/5 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді —Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Кривди Д.С.
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну позивача —Колективного підприємства "Центральний ринок" його правонаступником —Товариством з обмеженою відповідальністю "КП "Центральний ринок".
Заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції —переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний позов —звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з приписами ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Згідно з п. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно зі ст. 17 вказаного Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції.
Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а в розумінні п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпро петровську є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України має право звертатися з адміністративними позовами у випадках, встановлених законом.
Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 01 вересня 2005 р. Відповідно до п. 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито (абз. 4 п. 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до п. 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання) розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Визначивши, що спір у даній справі носить адміністративний характер, Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що справу в порушення вимог ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України розглянуто апеляційним судом в порядку господарського судочинства після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, що є порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2005 р. у справі №23/96 підлягає скасуванню, а справа —передачі до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для виконання Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2005 р. у справі №23/96 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2005 р. у справі №23/96 скасувати, а справу направити до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
Д.Кривда