ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
18.09.06 Справа № 1/243-2/57
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
Головуючого судді Гнатюк Г.М.
Суддів: Кравчук Н.М.
Мирутенко О.Л.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Пивоварня Кубок” №177 від 13.07.2006р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.2006р.
у справі №1/243-27/57
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Живе пиво”, смт.Новий Розділ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Пивоварня Кубок”, м.Київ
про визнання права власності та про визнання договору недійсним частково
за участю представників сторін:
від позивача: Федчук Б.Б. –представник (дов.), Ковч А.В. –представник (дов.)
від відповідача: не з”явився
Учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 29.06.2006р. (суддя Судова-Хомюк Н.М.) по даній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Живе пиво”, смт.Новий Розділ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пивоварня Кубок”, м.Київ про визнання права власності на фактично викуплене обладнання на суму 398293.77 грн. та про визнання недійсним п.9.3 договору від 01.09.2004р.позовні вимоги задоволено.
Відповідач - не погоджуючись з вищевказаним рішенням, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення прийняте при неповному з”ясуванні всіх обставин по справі, з порушенням норм права і просить його скасувати та залишити позовні вимоги без розгляду.
Представники сторін в засідання суду з”явилися.
Скаржник в засіданні суду повністю підтримує вимоги апеляційної скарги і наполягає на їх задоволенні.
Позивачі вимоги апелянта заперечують з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу та з підстав наведених у засіданні суду. Рішення суду першої інстанції вважають законним і правові підстави для його скасування відсутні.
В судовому засіданні 12.09.2006р. оголошувалась перерва до 18.09.2006р.
Представник відповідача в судове засідання 18.09.2006р. не з”явився.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного:
Між сторонами по справі 01.09.2004р., укладено договір оренди з правом викупу. Предметом договору є бочки КЕГ, які не мають індивідуально визначених ознак, що різнять їх серед інших предметів. Згідно п.1. договору позивач передає відповідачу у платне користування з правом викупу охолоджувачі для розливу пива в кількості 300 штук та бочки КЕГ місткістю 50 л кожна в кількості 900 штук. Передача предмету договору здійснюється на підставі актів приймання-передачі які підписуються сторонами і є невід’ємною частиною до договору. Вартість обладнання згідно договору становить 159 290 дол.США і право власності на передане згідно актів приймання-передачі майна до відповідача переходить з моменту сплати відповідачем вказаної суми.
Укладеним між сторонами договором встановлено, що у випадку невиконання покупцем своїх фінансових зобов”язань перед продавцем (сплата орендних платежів, вартості обладнання) договір розривається в односторонньому порядку і до позивача застосовується оперативно-господарська санкція, яка полягає у неповерненні усіх попередньо сплачених ним коштів та вважається згідно договору неустойкою, та не набуття позивачем права власності на все обладнання або будь-яку його частину.
Згідно із ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому під істотним розуміють таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Позивач посилається на істотне порушення контрагентом умов договору . Крім того, згідно із ст. 652 ЦК України договір може бути змінений або розірваний у зв'язку з істотною зміною обставин, але лише за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Як вбачається із матеріалів справи та норм чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини, укладений між сторонами договір носить змішаний характер, тобто до даних правовідносин слід застосовувати норми права, що регулюють орендні відносини та відносини купівлі-продажу. Проте, встановлена договором відповідальність за неналежне виконання договірних зобов”язань суперечить загальним засадам цивільно-правових відносин. Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є штраф, або пеня які обчислюються відсотковою ставкою, неналежно виконаного чи невиконаного зобов’язання. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойка є двох видів: штраф та пеня, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. За договором відповідальність визначається неустойкою, що згідно трактування в даному випадку є пенею. Згідно статті цивільного кодексу пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Отже, неустойка повинна обчислюватись у відсотках, а не так як передбачено п.9.3 договору до неустойки зараховані всі кошти сплачені покупцем відповідно до п.3.2 договору.
Також пункт 9.3 договору суперечить нормам господарського законодавства, а саме ст.230 ГК України, штрафною санкцією визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання; розмір санкції визначається договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зважаючи на вищевикладене п.9.3 договору суперечить нормам чинного законодавства так як сторони, які перебувають у договірних відносинах вправі встановити штрафну санкцію за неналежне виконання умов договору, проте санкція має бути визначена у грошовій сумі або у відсотковому відношенні до певної грошової суми, а не у вигляді неповернення кредитором всіх сплачених боржником грошових сум на виконання зобов”язань за договором. Отже пункт 9.3 договору суперечить законодавству і його правомірно суд першої інстанції визнав недійсним.
Крім того, передані в оренду за договором предмети не різняться індивідуально-визначеними ознаками, а тому згідно ст.ст. 183,188 ГК України його можна поділити без втрати цільового призначення, а правочин укладений сторонами щодо предмету його вчинення не поширюється на всі його складові частини.
Укладеним між сторонами договором передбачено порядок переходу права власності на все майно після повної оплати, а щодо частини майна то питання набуття права власності сторонами не врегульовано. Тобто в даному випаду на правовідносини сторін поширюється цивільне законодавство згідно якого покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати фактично переданого йому відповідачем товару. Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання товару. Так на підставі ст.705 ЦК України покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу з моменту оплати товару. Матеріалами справи і сторонами в засіданні підтверджується факт передачі позивачу охолоджувачів для розливу пива на суму 398293,77 грн. за укладеним між сторонами по справі договором від 01.09.2004р. та оплата позивачем цієї суми відповідачу
З укладеного між сторонами договору завідомо вбачаються наміри відповідача на недобросовісне користування чинним законодавством, оскільки позивач сплативши визначену за договором суму повністю чи частково втрачає перераховані ним кошти і в той же час не набуває права власності на майно, яке визначене родовими ознаками і яке оплачено позивачем. В даному випадку дії відповідача порушують норм цивільного законодавства України.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. При наданих можливостях скаржник жодних аргументів у підтвердження викладеного у апеляційній скарзі суду не навів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Державне мито за розгляд апеляційної скарги у відповідності до ст.49 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2006 р. по справі №1/243-27/57 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
4. Матеріали справи №1/243-27/57 повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Г.Гнатюк
Суддя Н.Кравчук
Суддя О.Мирутенко