ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1036/10/2470
Головуючий у 1-й інстанції: Огородник А.П
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Швандер В.О.
за участю представників сторін:
позивача (апелянта) ОСОБА_2
відповідача Бишка М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чернівецького окружного адміністративног суду від 11 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Герцаївського відділення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення , -
В С Т А Н О В И В :
23.02.2010 року в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Новоселицької МДПІ про скасування податкового повідомлення - рішення № 826/170000281700/0 від 16.10.2009 року та зобов"язання Новоселицьку МДПІ врахувати до податкового кредиту виключену суму в розмірі 42 020 грн. звернувся ОСОБА_4 Свій позов мотивує тим, що в період з 07.09.2009р. по 21.09.2009р. відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання ним, як суб"єктом підприємницької діяльності вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06. 2009р. на підставі якої був складений акт № 824/17 від 28.09.2009 року. В даному акті, на думку позивача було безпідставно виключено податковий кредит, отриманий внаслідок придбання паливно - мастильних матеріалів на суму 42 020 грн. В наслідок недотримання відповідачем вимог п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" був зроблений протиправний висновок про заниження податку на додану вартість в сумі 33 962 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 19 361 грн. про що позивача було повідомлено податковим повідомленням рішенням №826/17 0000281700/0 від 16.10.2009 року.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.01.2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення , яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволити.
У судовому засіданні апелянт підтримав апеляцію.
Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив, вказавши на безпідставність скарги та законність і обгрунтованість постанови суду.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення , а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, окружний суд виходив з того, що наявність податкових накладних є обов"язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету в установленому порядку, однак обставини вказані позивачем потребували всебічного з"ясування всіх обставин проведення його господарської діяльності. З даною метою суд намагався дослідити первинні документи, але враховуючи не виконання позивачем вимог ухвали суду від 29.06.2010 року обставини які зазначав позивач залишились не доведеними, а саме використання паливно - мастильних матеріалів в межах господарської діяльності платника податку.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі на основі наявних в матеріалах справи доказах, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх реголює.
Так, відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв"язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається дата здійснення першої з події: списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів чи дата виписки відповідного рахунку ( товарного чека)- в разі розрахунків з використанням дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт. послуг).
З наявних у справі доказах не вбачається, що паливно- мастильні матеріали, придбані позивачем використовувались ним в межах господарської діяльності, хоча з аналізу норм Закону №168 вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів(основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Суд першої інстанції вірно послався на норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та норми Господарського кодексу України надавши тлумачення поняттю - господарська діяльність.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9.07.1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов"язання. яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Відповідно до пп.1ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.99р.- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо необхідності дослідження у судовому засіданні документів, які б свідчили про проведення господарської діяльності за період, що перевірявся, а саме з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, оскільки як вбачається з матеріалів справи дані документи не були також надані позивачем і під час проведення перевірки.
Не спростований позивачем також і той факт, що в ході перевірки була встановлена відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізми та обладнання для виконання укладених угод, відсутні складські приміщення і транспортні засоби.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами відповідача та встановлені судом першої інстанції ті обставини, що не можливо здійснення ПП ОСОБА_4 одночасного придбання паливно - мастильних матеріалів та лісозаготівельних робіт, оскільки відповідно до розписаних чеків в акті перевірки № 824/18 від 28.09.09р. придбання паливно - мастильних матеріалів в один і той же день здійснювалось з коротким проміжком часу, а також відсутністю у ПП ОСОБА_4 дозволу на виконання лісозаготівельних робіт; відсутність у позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками окружного суду, що виходячи зі змісту п.7.4 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів , послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Отже, суд дійшов правильного висновку про те, що ПП ОСОБА_4 фактично віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з придбаних паливно - мастильних матеріалів, по яких відсутнє підтвердження використання в оподатковуваних операціях та господарській діяльності.
Крім того, як встановлено судом , позивач заяву про вибір квартального податкового періоду не подавав.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, – залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року, –без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 29.04.2011р .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О.П.
/підпис/ Совгира Д.І.
З оригіналом згідно:
секретар