ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1141/10/0216 Головуючий у 1-й інстанції: Добровольський В.В.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області на постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок не доплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни , -
В С Т А Н О В И В :
Позивачі в листопаді 2010 року звернулись в Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок не доплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Постановою Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області від 26.11.2010 року позов задоволено. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області щодо не доплати до пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, як дітям війни, протиправною.Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за період з 18 травня 2010 року по 26 листопада 2010 року з урахуванням підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком на підставі статті 6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" та виплатити не донараховану суму. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 витрати по оплаті судового збору (державного мита) по 3 гривні 40 копійок кожному.
Не погоджуючись з даною постановою суду, управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказує на законодавчу неврегульованість порядку виплати допомоги особам, які мають статус “дитина війни”, прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та приписів статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийняте у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.
Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду від 26.11.2010 року підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач має статус дитини війни, у зв’язку з чим на нього поширюється дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка передбачає, що з 01.01.2006 року дітям війни повинно бути нараховане та підлягає виплаті щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 18.05.2010 року, оскільки позов подано до суду 19.11.2010 року.
Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” визначено розмір мінімальної пенсії у 2010 році, який становив: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав. Всупереч ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” та протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. За таких обставин вірним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача зробити перерахунок та виплату цієї допомоги в належному розмірі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області , –залишити без задоволення, а постанову Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області від 26.11.2010 року, –без змін.
Відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої в скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ Голота Л.О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар