ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-4098/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції:Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л.О.
суддів: Курко О.П., Совгири Д.І.
при секретарі: Афанасьєвій З. В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2
відповідача (апелянта) - Македонського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вінницької митниці про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Вінницької митниці №194-к від 15.09.2010 року про звільнення ОСОБА_4. Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника відділу митного оформлення №2 Вінницької митниці. Стягнуто з Вінницької митниці на користь ОСОБА_4 його середній заробіток за час вимушеного прогулу. Постанову звернуто до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника відділу митного оформлення №2 Вінницької митниці і в частині стягнення заробітної плати –у межах суми стягнення за один місяць. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник Вінницької митниці підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Представник позивача заперечувала проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 з 17.02.2008 року працював на посаді начальника відділу митного оформлення №2 Вінницької митниці.
15.09.2010 року позивачем було подано заяву на ім’я т.в.о. начальника митниці Буяльського С.В. про звільнення його з посади начальника відділу митного оформлення №2 Вінницької митниці за згодою сторін для подальшого переведення на посаду з меншим обсягом роботи. Однак, 22.09.2010 року йому було вручено для ознайомлення наказ Вінницької митниці № 194-к від 15.09.2010 року звільнення його з митних органів за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України з 15.09.2010 року без переведення на іншу посаду (а.с.6).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.
Основні засади, організацію і порядок регулювання трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами визначає Кодекс законів про працю України та інші акти законодавства України, прийняті відповідно до нього.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішнього трудового розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.
Разом з тим, відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою сторін.
Як вбачається з заяви позивача, зареєстрованої 15.09.2010 року, ОСОБА_4 просив звільнити його з займаної посади за згодою сторін для подальшого переведення на посаду з меншим обсягом роботи. Тобто умовою звільнення працівника із займаної посади було переведення на посаду з меншим обсягом роботи. Тому згода працівника на звільнення, передбачала умову переведення його на іншу роботу на тому ж підприємстві.
Розглядаючи даний спір, колегія суддів прийшла висновку, що він виник у зв'язку з різним тлумаченням змісту заяви позивача про його звільнення. Подаючи дану заяву ОСОБА_4 мав на меті переведення його на іншу посаду, відповідач зрозумів заяву як звільнення за власним бажанням, так як позивач обрав інше місце роботи. Досліджуючи заяву позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що посадова особа не об'єктивно, не повно та не перевіривши усі зазначені факти, передчасно дійшла невірних висновків, щодо наміру звільнення позивача. Так, т.в.о. начальника Вінницької митниці Буяльський С.В. при прийняті письмового звернення від ОСОБА_4 не звернув належної уваги, що заява не містить дати подання та строку, про який просить працівник. На дані вимоги є посилання в ст. 38 КЗпП України. Більше того, у вказаній заяві позивач чітко зазначив, що просить звільнити його з посади з подальшим переведенням на іншу посаду, оскільки при переході на інше місце роботи, як того вважав відповідач, питання про переведення ставити не доцільно. Однак відповідач, ігноруючи зазначені в заяві вимоги про переведення позивача на іншу роботу, звільнив його з митних органів, вказавши дану заяву позивача як підставу для звільнення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що звільняючи ОСОБА_4 з посади начальника відділу митного оформлення №2 Вінницької митниці на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з мотивами задоволення позовних вимог, а суд першої інстанції правильно визнав протиправним та скасував наказ та вважав, що законних підстав для звільнення позивача не було.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду першої інстанції, не відповідають вимогам законодавства та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Вінницької митниці, – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 26 квітня 2011 року .
Головуючий (підпис) Голота Л. О.
Судді (підпис) Курко О.П.
(підпис) Совгира Д.І.
Копія вірна.
Секретар: