ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-9324/10/2270
Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л.О.
суддів: Курко О.П., Совгири Д.І.
при секретарі: Афанасьєвій З. В.
за участю представників сторін:
позивача - Джурбій В.М., Зимогляд К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001492342/0 від 12 листопада 2010 року , -
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2010р. товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Едпол»звернулось з позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду до Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001492342/0 від 12.11.2010р.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції №0001492342/0 від 12.11.2010р.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного від 13.01.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги (заперечення вхід. №2079 від 11.04.2011р.), вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2011 року без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкової про порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суперечить обставинам справи, тому оскаржуване податкове повідомлення –рішення №0001492342/0 від 12.11.2010р. з податку на додану вартість на загальну суму 129600 грн., з яких: 86400 грн. - за основним платежем, 43200 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним і підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. податковими ревізорами-інспекторами згідно направлень проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ ПзІ «Едпол»з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 02.11.2010р. №2206/234/33168743.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2010р. в сумі 86400 грн. та завищено залишок від’ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, станом на 30.06.2010р. у розмірі 189337 грн.
На підставі акту перевірки керівником відповідача прийнято податкове повідомлення –рішення №0001492342/0 від 12.11.2010р. яким визначено позивачу податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 129600 грн., з яких: 86400 грн. - за основним платежем, 43200 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 –ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.
Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 –ВР (далі Закон № 168/97 –ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов’язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ВАТ «Модуль»укладено договір купівлі-продажу майна №2/2010 від 01.02.2010р. На підставі договору позивач передав у власність ВАТ «Модуль»товар вартістю 903342 грн., тому, згідно договору останній зобов’язаний сплатити у безготівковій формі ТОВ ПзІІ «Едпол»ціну товару (а.с. 51).
В ході господарських операцій в рамках зазначеного договору ВАТ «Модуль»контрагентом позивача виписана видаткова накладна №ЄД2ОФ/-000020 від 02.02.2010р., податкова накладна від 02.02.2010р. №2-000009. За результатом операції було складено акт від 02.02.2010р. прийому –передачі орендованого майна.
Оплата за поставлений товар проведена в повному обсязі , що підтверджується копіями платіжних документів.
Як встановлено судом, згідно договору купівлі-продажу майна №1/2010 від 26.02.2010р. ВАТ «Модуль»передав у власність ТОВ ПзІІ товар на загальну суму 3781500 грн. Дана операція підтверджується податковою накладною від 26.02.2010р. №245, платіжними дорученнями №515 від 24.03.2010р., №518 від 24.03.2010р., №729 від 09.12.2010р..
При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.
Колегія суддів зазначає , що зазначені податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.
Як визначено у ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Товар, який виступає об’єктом договірних відносин поставки, призначається, як правило, для використання у підприємницькій діяльності або для інших цілей, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. На момент укладення договору поставки товар може бути відсутнім у продавця. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.
Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця.
Підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»є висновок відповідача щодо ознак нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ВАТ «Модуль»як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочину, укладеного між позивачем і вказаним контрагентом інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (видатковими і податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями тощо), що надані відповідачу для перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.
Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаним договором позивач фактично сплатив своєму контрагенту грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата товарів, послуг). Що ж до настання таких правових наслідків як передача у власність позивачу певних матеріальних цінностей, а також виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.
Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень пп. 7.2.3 п. 7.2 , п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції №0001492342/0 від 12.11.2010р. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, – залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 26 квітня 2011 року .
Головуючий (підпис) Голота Л. О.
Судді (підпис) Курко О.П.
(підпис) Совгира Д.І.
Копія вірна.
Секретар: